серпнево-мильне
щовечора хтось надгризає день
й доточує стемнілий шмат до ночі
лаштує серпень всеосяжний дзен
і сам у ньому розчинитись хоче

тріщать цикади, задаючи ритм
стихає шум авто на магістралі
шукають вірші випадкових рим
й зникають, ненароджені, в астралі

моє «привіт» звучить, як «прощавай»
на заході кипить ріка кривава
і почуття горять, мов небокрай
зсипають попіл в недопиту каву

слова поблякли, позбулись прикрас
і муляють, мов остюхи в полові
і - так, ніколи вже не буде нас -
була любоff… а не було Любові…
ID: 921151
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Любовна та інтимна лірика
дата надходження: 02.08.2021 10:10:49
© дата внесення змiн: 02.08.2021 10:10:49
автор: Ulcus

http://photo.i.ua/user/2206595/322655/

http://photo.i.ua/user/2961506/185507/?p=1

http://photo.i.ua/user/386321/23879/

Посмотреть эту публикацию в Instagram

Публикация от идеи для фото (@photo.ideall)

Валентина Рубан: ВПАЛО НЕБО В СТАВОК - ВІРШ, Вірші, поезія. Клуб поезії http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892443

https://www.liveinternet.ru/users/3575290/post191581143/

Итоги конкурса " Масленица идет"(12 Февраля 2015 г. ) Итоги конкурса " Масленица идет"

Серия сообщений "-лауреаты конкурсов":

Серия сообщений "***МОИ НАГРАДЫ":
Часть 1 - Награждение победителей.-"KOMJATI"
ть 2 - Награды за победу в конкурсе...
ть 3 - ...За кулинарные рамочки нашей труженице!(т.е.мне)за 09 Февраля 2015 г.
ть 4 - Итоги конкурса " Масленица идет"(12 Февраля 2015 г. )
ть 5 - Итоги конкурса"День всех влюблённых" ( номинация-рамочки за 12 Февраля 2015 г.)
ть 6 - Кубок победителя!(за 12 Февраля 2015 г)
ть 7 - Награда за участие в конкурсе...
ть 8 - Деньги с доставкой на дом!
ть 9 - Талант и Труд – вот компоненты, Чтоб заслужить аплодисменты,

Схилились два самітні клени,
читаючи весни буквар,
і знов молюсь землі зеленій,
зелений сам, немов трава.

Оброслий мохом лис учений
поетику для кленів склав.
Співає день, співають клени,
лопоче сонячна стріла. Весно – слов'янко синьоока, тобі мої пісні складаю! Вода шумить у сто потоках, що з дна сріблистим мохом сяють. Направо льон і льон наліво, дібровою весілля іде. Скрипки окрилюються співом, і дзвонять тарілки із міді. Розкотисті музики грають, свячене сонце в короваю. Весна весільна і п'янлива, червоний клен, мов стяг. Це ти мене заворожила на смерть і на життя. Тешуть теслі з срібла сани, стелиться сніжиста путь. На тих санях в синь незнану Дитя боже повезуть. Тешуть теслі з срібла сани, сняться веснянії сни. На тих санях Ясна Пані, очі наче у сарни. Ходить сонце у крисані, спить слов'янськеє Дитя. Їдуть сани, плаче Пані, снігом стелиться життя. 1934 Шевченко Не пишний монумент із мармуру Ти залишив по собі, коли туди відходив, звідкіля немає вороття. За бронзу й мідь тривкіше слово — і як завжди сонце сходить і не цвітуть свічок лілеї молитвами забуття. Не тихне сторож вишні — соловейко в місяця пожарах, дівчата не вмовкають, і зозулиним весіннім чарам все піддане. Земля і на землі закон зростання й крові. Змінливість вічна і трива незмінність прав і справ. Країна, що над нею місяць грає, як і грав, волошково, пшенично, черешнево, вільхово, вербово. Не тихне клик чаїний над лиманами, що в них заснули вітри завмерлих бур, немов стяги потоплених човнів, де сплять сповиті у китайку дні минулі і море морщить хвилі, наче людські чола наглий гнів. Це Ти сто літ показував мету і шлях стовпом вогнистим, ми виросли у спадщині Твоїй, як в сяйві сонця листя, у куряві воєн, у мряці буднів час Тебе не зрушив. Твоє наймення мов молитву кладемо на стяг, бо знаємо, що мов тавро понесемо в життя печать Твоїх палючих слів, що пропекла до дна нам душі. 1936