І знову казочка

Кому на світі жити добре

Жили якось у господаря Котик та Кролик. Котик бігав де хотів, полював на мишок і спав у холодочку, а Кролик сидів у своїй кліточці, і кожного дня господар приносив йому оберемок смачної трави.

Одного разу Котик підійшов до Кроликової клітинки і сказав:

-         Добре тобі, Кролику, господар тобі їсти дає досхочу, а я вимушений на мишок полювати, щоб прогодуватись!

-         Та ні, то тобі добре! Відповідає Кролик.

-         Ти, Котику на волі бігаєш, світ бачиш, а я сиджу у клітці, і до того ж що тобі їжа від господаря, - захотів їсти, зловив мишу, та й наївся!

-         Ач який ти розумній! Розсердився Котик.

-         А знаєш, скільки за тією мишею побігати приходиться, та ще і не завжди вона зловиться!

-         Слухай, Котику, а давай мінятись!

-         Давай, а чим?

-         Давай мені свій хвіст, а сам бери мої вуха, і ти опинися у моїй клітинці, а я – на волі!

-         Таки давай!

Помінялись Котик з Кроликом. Котик у клітинці ліг спати, а радісний Кролик заходився гасати по подвір*ю, і насолоджуватись свободою. Скоро обидва зголодніли. «Кролику», як завжди, господар приніс травички, а «Котик» вирішив пополювати на мишок.

Скуштував Котик травичку, а вона ж йому така несмачна! Пожував він її трохи тай бросив, сидить і нудьгує голодний. А Кролик надибав мишку, погнався за нею, а зловити не може. Мишка побачила, що такі справи, та давай його дратувати! Бігав – бігав Кролик за мишкою, тай впав зовсім знесилений. Інші мишки побачили таку справу, повилазили з нірок і з першу обережно, а потім уже нахабно почали скакати та перекидатись через Кролика, а найсміливіші навіть смикати його за хвоста! А Кролик лежить, і навіть не має сили поворухнутись.

Вийшов на подвір*я господар, подивився на такі справи і сказав: «Щось мій Котик став зовсім лінивий, он миші його за хвоста смикають, а він їх не ловить! Вижену я ледацюгу геть! А Кролик, мабуть, захворів, не їсть нічого, заріжу я його, та зроблю собі жаркоє! Піду ножа гострити».

Злякалися Котик та Кролик! Кролик думає: «Це ж як вижене мене господар, то я з голоду помру, а у кліточці моїй рідній он скільки травички!».

А Котик злякався ще дужче: «З мене жаркоє? Нє, я не хочу! Кролику, біжи сюди, на тобі твої вуха, віддавай мій хвіст!».

Обмінялись вони вухами та хвостом, Кролик швидко поїв травичку, бо дуже зголоднів, а Котик наловив мишок цілу купу, бо ті надто вже розгулялися.

Вийшов з хати господар, поглянув і подумав: «Ти дивись, який молодець у мене Котик! Я йому ще й ковбаски дам! А Кролик теж молодець, всю травичку поїв, не буду його різати, хай живе!».