Казка для малюків. Продовження

Казочка дідуся Тараса №2

(продовження)

Біжить Борька лісами темними, гаями зеленими та луками сонячними. Добіг він до широкого степу – куди не глянь, - жодного деревця, тільки трава зелена. Побіг кабан степом, і раптом побачив незнайомих звірів, що паслись на степу.

-        Доброго здоровьячка! Привітався Борька.

-        А хто ви такі?

-        Ми коні!

-        Радий знайомству, а я дикий кабан. Скажіть будь ласка, панове коні, це Африка?

-        Ні, це Кубань!

-        А чи далеко від Кубані до Африки?

-        Мабуть, що далеко , бо ми навіть не чули про землю під назвою Африка!

-        Тоді бувайте здорові, а я побіг далі!

Пробіг Борька широким степом і добіг до високих засніженних гір. Поглянув кабан на ті гори і подумав: «Матінко моя свинко, невже мені прийдеться бігти через оте страхіття? А втім, відпочину трошки і побіжу, бо хіба ж хочеш – мусиш!»

Біжить Борька через гори засніжені, малі ущелини перестрибує, а великі оббігає. Бачить – стоїть у нього на дорозі звір страхолюдний – сам волохатий, роги величезні, очі насуплені.

-        Стій! Хто такий, звідки біжиш, куди та навіщо?

- А мене мама вчила вітатися з незнайомцями! Сам хто такий і чому стоїш у мене на дорозі?

Образився Борька.

-        Я горний козел, а це моя територія, і я її захищаю!

-        А я дикий кабан, біжу в Африку, між іншим, це часом не Африка?

-        Ні, це Кавказ, а де знаходиться Африка, і чи далеко до неї?

-        Мабуть що далеко, раз ти не знаєш де вона!

-        Довгий шлях ти обрав собі, дикий кабан! Я сам люблю подорожувати, але так далеко бігти не ризикнув би! Біжи у свою Африку, і нехай бережуть тебе добрі звірячі духи на цьому шляху!

-        І тобі не хворіти, горний козел!

Побіг Борька далі, промайнув гори і вибіг на спекотну рівнину. Біжить, а де зустріне озерце чи джерельце – води нап*ється, трави та фініків пожує, віпочине трохи і гайда далі. Добіг Борька до маленького струмочка, бачить, стоїть звір зовсім дивний на вигляд, і спокійно собі жує колючу – преколючу бур*янину.

-        Моє вітання Вам, а хто Ви такий?

-        Я верблюд!

-        А я дикий кабан, біжу до Африки. Це часом не Африка?

-        Ні, це Близький Схід!

-        А чи далеко звідси Африка?

-        Та зовсім близько, можна сказати поруч, за три, а то і за два місяці дійти можна!

-        Так то ж дійти, а добігти?

-        Я ж не знаю, як ти бігаєш!

-        А ось як!

Вигукнув Борька, і помчав чимдуж.

-        Скоро добіжиш! Сказав верблюд, і флегматично заплющив очі.

(далі буде)