Намальовані люди.

Всі ми - намальовані люди.

Намальовані на аркуші паперу чиєюсь недбалою рукою. Цей аркуш ми вважаємо Всесвітом, любимо й ненавидімо його, бо нічого іншого не бачили і впевнені, що нічого іншого й не існує - на то він і Всесвіт.

Аркуш на чиємусь письмовому столі, в ньому всі наші бажання, страхи, сподівання .....

Все це коштує не більше ніж шматок паперу.

Деякі скупчення ліній на аркуші, що мають форму людини, дуже хочуть знайти і зрозуміти цього Маляра. Вони називають його Богом, і вважають, що він любить свої каракулі наче власних дітей. Але ж вартість паперу й олівця - копійки в будь-якому світі (це моя особиста думка). І дуже часто доля малюнків - потрапляння на смітник.

Ми всі - намальовані люди.

Та чи намалюваними є наші душі?

Чи є шанс у якоїсь частинки того, що ми вважаємо своєю особистістю, вирватись за межі аркуша і побачити справжній світ?

Та, чи є той "справжній світ" і той "Маляр" справжніми, чи просто каракулями на іншому аркуші?

Чи варто намагатися щось зрозуміти, чи краще "малювати" свої світи, долучившись до творіння Всесвітньої ілюзії?

Може коло колись замкнеться і ми долучимось до малювання тих, хто малює нас?...............

(с) Дух.

P.S. І на останок, як зазраз модно, - голосування: smile