Вночі...

Я люблю ніч.

Вночі повітря чистіше, звуки чіткі, але тихі й не дратують слух.

Вночі видно зорі, і хмари в небі пливуть м`яко та обережно.

Вночі - спокій і прохолода, мляво світить місяць і нечасті ліхтарі, ніхто не поспішає на роботу, не спізнюється на зустрічі, не стирчить в дорожніх пробках...

Лише закохані, хмільні, чи самотні неспішно крокують тротуарами, а сонні таксисти блукають шляхами в пошуках попутників...

Вночі пиво смачніше, і холодне знайти - не проблема, біля кас супермаркетів не буває черг, не гримлять трамваї й не лунають заклики з гучномовців біля партійних наметів.

Вночі не роздають рекламні листівки, не пропонують придбати набір ножів чи підключитися до найвигіднішого пакету сотового зв`язку.

Вночі на вулицях немає зайвих людей, бо всі зайві втомились і сплять.

Ніч любить тих, хто любить її, вона дбає про них, позбавляючи від галасу, метушні й спеки,  якими переповнений день.

Вночі я дихаю повною груддю і п`ю великими ковтками.

Вночі люди скидають маски, і виглядають такими, якими є.

Ніч - тихий притулок і безмежність шляхів, свіжий вітер і сюрреальний потік фантазій та мрій, що проривається крізь надягнений вдень панцир.

Я люблю ніч, і знаю, що ніч любить мене. Цього вдосталь для того, щоб відчувати щастя від занурення в її темну, зоряну прохолоду..........

(с)  Дух.