Вибіркове милосердя

     Вибіркове милосердя... дивне явище... і дивно те, що дедалі частіше зустрічаю його поміж людьми.
     Про що я? Зверніть увагу, як часто люди одним готові пробачити мало не все на світі, а інші попадають до них в немилість за найменші промахи, навіть якщо справа не в людях, а в обставинах. Стає гидко, коли помічаєш за собою схильність до такого вибіркового милосердя, особливо коли вже встиг побувати в ролі його жертви. Також цікаво, якщо людина постійнно робить якісь негарні вчинки, можливо навіть свідомо, але до неї такої звикли - то їй пробачать все, може навіть і до пробачення не дійде справа, оскільки сприймуть все, як нормальне явище. Інша справа, коли хтось, маючи чудову репутацію, раптово помиляється, чи просто робить щось не те... То ж страшна річ. Як він посмів? і так далі... а якщо подумати, чи це не нонсенс?
     Як співалося в рок опері "Ісус Христос Суперзірка" , "...якщо чистий ти, то кинь камінь свій, якщо грішний сам - докорять не смій...". І то, хто ж судді, панове? Буває, подумки засуджую когось, а чи сам кращий за нього? Всі ми грішні люди, і маємо право на помилки, і неодмінно їх робитимемо в тій чи іншій мірі, головне, що будемо їх визнавати, робити висновки, шукати можливості їх виправити. Навіть якщо не бачимо виправдань у чиїхось вчинках, ми ніколи не зможемо повністю поставити себе на його місце, прожити ті обставини, навіть те життя так само, як вони...