Quasimodo:
Belle
C'est un mot qu'on dirait invente pour elle
Quand elle danse et qu'elle met son corps a jour, tel
Un oiseau qui etend ses ailes pour s'envoler
Alors je sens l'enfer s'ouvrir sous mes pieds

J'ai pose mes yeux sous sa robe de gitane
A quoi me sert encore de prier Notre-Dame?
Quel
Est celui qui lui jettera la premiere pierre?
Celui-la ne merite pas d'etre sur terre

O Lucifer!
Oh! Laisse-moi rien qu'une fois
Glisser mes doigts dans les cheveux d'Esmeralda

Frollo:
Belle
Est-ce le diable qui s'est incarne en elle
Pour detourner mes yeux du Dieu eternel?
Qui a mis dans mon etre ce desir charnel
Pour m'empecher de regarder vers le Ciel?

Elle porte en elle le pch originel
La desirer fait-il de moi un criminel?
Celle
Qu'on prenait pour une fille de joie, une fille de rien
Semble soudain porter la croix du genre humain

O Notre-Dame!
Oh! laisse-moi rien qu'une fois
Pousser la porte du jardin d'Esmeralda

Phoebus:
Belle
Malgre ses grands yeux noirs qui vous ensorcellent
La demoiselle serait-elle encore pucelle?
Quand ses mouvements me font voir monts et merveilles
Sous son jupon aux couleurs de l'arc-en-ciel

Ma dulcine laissez-moi vous tre infidèle
Avant de vous avoir men jusqu' l'autel
Quel
Est l'homme qui detournerait son regard d'elle
Sous peine d'etre change en statue de sel

O Fleur-de-Lys
Je ne suis pas homme de foi
J'irai cueillir la fleur d'amour d'Esmeralda

Les trois:
J'ai pose mes yeux sous sa robe de gitane
A quoi me sert encore de prier Notre-Dame
Quel
Est celui qui lui jettera la premiere pierre
Celui-la ne merite pas d'etre sur terre

O Lucifer !
Oh! laisse-moi rien qu'une fois
Glisser mes doigts dans les cheveux d'Esmeralda
Esmeralda

                                     

Jacques Brel
NE ME QUITTE PAS

1959


Ne me quitte pas
Il faut oublier
Tout peut s'oublier
Qui s'enfuit deja
Oublier le temps
Des malentendus
Et le temps perdu
A savoir comment
Oublier ces heures
Qui tuaient parfois
A coups de pourquoi
Le coeur du bonheur
Ne me quitte pas
Ne me quitte pas
Ne me quitte pas
Ne me quitte pas

Moi je t'offrirai
Des perles de pluie
Venues de pays
Ou il ne pleut pas
Je creuserai la terre
Jusqu'apres ma mort
Pour couvrir ton corps
D'or et de lumiere
Je ferai un domaine
Ou l'amour sera roi
Ou l'amour sera loi
Ou tu seras reine
Ne me quitte pas
Ne me quitte pas
Ne me quitte pas
Ne me quitte pas

Ne me quitte pas
Je t'inventerai
Des mots insenses
Que tu comprendras
Je te parlerai
De ces amants la
Qui ont vu deux fois
Leurs coeurs s'embraser
Je te raconterai
L'histoire de ce roi
Mort de n'avoir pas
Pu te rencontrer
Ne me quitte pas
Ne me quitte pas
Ne me quitte pas
Ne me quitte pas

On a vu souvent
Rejaillir le feu
D'un ancien volcan
Qu'on croyait trop vieux
Il est paraut-il
Des terres brulees
Donnant plus de ble
Qu'un meilleur avril
Et quand vient le soir
Pour qu'un ciel flamboie
Le rouge et le noir
Ne s'epousent-ils pas
Ne me quitte pas
Ne me quitte pas
Ne me quitte pas
Ne me quitte pas

Ne me quitte pas
Je ne vais plus pleurer
Je ne vais plus parler
Je me cacherai la
A te regarder
Danser et sourire
Et a t'ecouter
Chanter et puis rire
Laisse-moi devenir
L'ombre de ton ombre
L'ombre de ta main
L'ombre de ton chien
Ne me quitte pas
Ne me quitte pas
Ne me quitte pas
Ne me quitte pas

A toi
A la facon que tu as d'etre belle
A la facon que tu as d'etre moi
A tes mots tendres un peu artificiels
Quelquefois

A toi
A la petite fille que tu etais
A celle que tu es encore souvent
A ton passe,a tes regrets
A tes anciens princes charmants
A la vie,a l'amour
A nos nuits,a nos jours
A l'eternel retour de la chance
A l'enfant qui viendra
Qui nous ressemblera
Qui sera la fois toi et moi

A moi
A la folie dont tu es la raison
A mes colères sans savoir pourquoi
A mes silences et mes trahisons
Quelquefois
A moi
Au temps que j'ai passe a te chercher
Aux qualites dont tu te moques bien
Aux defauts que je t'ai cache
A mes ides de baladin

A la vie a l'amour
A nos nuits, a nos jours
A l'eternel retours de la chance
A l'enfant qui viendra
qui nous ressemblera
qui sera a la fois toi et moi

a nous
aux souvenirs que nous allons nous faire
A l'avenir et au present surtout
A la sante de cette vielle terre
qui s'en fout

A nous
A nos espoirs et a nos illusions
A notre prochain premier rendez-vous
A la sante de ces milliers d'amoureux
Qui sont comme nous

A la vie a l'amour
A nos nuits, a nos jours
A l'eternel retours de la chance
A l'enfant qui viendra
qui nous ressemblera
qui sera a la fois toi et moi

Мріє, не зрадь! Я так довго до тебе тужила,
Стільки безрадісних днів, стільки безсонних ночей.
А тепера я в тебе остатню надію вложила.
О, не згасни ти, світло безсонних очей!

Мріє, не зрадь! Ти ж так довго лила свої чари
в серце жадібне моє, сповнилось серце ущерть,
вже ж тепера мене не одіб'ють від тебе примари,
не зляка ні страждання, ні горе, ні смерть.

Я вже давно інших мрій відреклася для тебе.
Се ж я зрікаюсь не мрій, я вже зрікаюсь життя.
Вдарив час, я душею повстала сама проти себе,
і тепер вже немає мені вороття.

Тільки - життя за життя! Мріє, станься живою!
Слово, коли ти живе, статися тілом пора.
Хто моря переплив і спалив кораблі за собою,
той не вмре, не здобувши нового добра.

Мріє, колись ти літала орлом надо мною, -
дай мені крила свої, хочу їх мати сама,
хочу дихать вогнем, хочу жити твоєю весною,
а як прийдеться згинуть за теє - дарма!

Леся Українка

Люблю весну, та хто її не любить,
Коли життя цвіте, як пишний сад.
І, мов у сні, шепочуть листя губи,
І квіти шлють солодкий аромат.

Люблю весну, коли плюскочуть ріки,
Коли рида од щастя соловей
І заглядає сонце під повіки
У тишині задуманих алей...

Люблю, коли блукає місяць в травах,
Хатини білить променем своїм
І п'є тепло ночей ласкавих,
А на лугах пливе туманів дим...

Весна вдягла у зелень віти в дуба,
уже курличуть в небі журавлі.
Люблю весну, та хто її не любить
на цій чудесній, радісній землі!

Володимир Сосюра

Я придумаю світ, щоб прокинутись в ньому,
Я придумаю час, щоб зустрітися з ним.
Я придумаю ціль, і до неї до дорогу,
І терни на шляху, щоб був непростим.

Я придумаю день, щоб встати зорею,
Склавши мрії в торбину, подамся на схід.
Я придумаю дощ і вогні над землею,
Я ітиму крізь них, і зникатиме слід.

Подорозі собі, я придумаю квітень,
Буде справжня весна... Потім випаде сніг.
Я об себе спіткнусь, і впаду мов убитий,
І залишусь відразу на сотні доріг.

Я придумаю ніч, в ній гулятеме вітер,
Спочиватиме попіл в холодних очах.
Буде спокій і сум, і у небі Юпітер,
Наді мною літатиме стомлений птах.

Він мені розповість, що йти далі даремно,
Де кінчається шлях, і спинився мій час.
Там дорогу нову, хтось придумав для мене,
Там усе не моє, і усе не для нас.

Я придумаю світ, щоб прокинутись в ньому,
Я придумаю час, щоб зустрітися з ним.
Там не буде мети, і до неї дороги,
Там літатиме птах поряд з духом моїм.

Приспів:
Ой, леле-лелеко, не лети далеко,
З теплого краю я тебе чекаю.

Тут твої озера, тут твої смерічки,
Вишиті сорочки, братики й сестрички,
На ріднім порозі пісню заспіває,
Лиш дівоче серце спокою не знає.

Приспів

Річка синьоока в небо задивилась,
На білу кофтину слізонька скотилась.
Очі оченята все глядять на зорі,
Чи ти щастя маєш на чужому дворі?

Приспів

Ой, ти мій віночок пливи помаленьку,
Най милий зігріє на своїм серденьку.
Відцвіла вже рута у моїм садочку,
І зів’яли квіти у моїм віночку.

Приспів

Тихо плачуть верби з вечора і з рання,
Ой, чи пам’ятаєш ти моє кохання?

Приспів

Ой, леле-лелеко...