Народився 5 травня 1922  на хуторі Гараськи (офіційно Миргород) на Полтавщині в сім'ї учителя Андроника Гарасюти. Коли родину розкуркулили, батьки задля безпеки дітей розлучилися: мати вказала, що чоловік помер, змінила документи і дала дітям своє дівоче прізвище. Анатолій виріс під прізвищем Дімаров. 

У дитинстві пережив Голодомор в Україні 1932—1933. Після закінчення середньої школи був мобілізований до армії. Воював як стрілок 371 стрілецького полку 37 стрілецької дивізії на Південно-Західному фронті з 26 червня 1941 року. 17 липня 1941 року важко поранений. Потрапив до окупації, був командиром партизанського загону. Нагороджений як активний учасник війни орденами й медалями. 

Рік тому наші комуністи виплигували з штанів, аби тільки помахати червоним прапором там де його найменше бажають бачити, і настільки вони своїм нахабством всіх "дістали", що наші донецькі хлопці спалили кілька "окупаційних прапорів" біля "Донбас-Арени" та на теріконах Донеччини, а цього року дивна тиша.

Чи батарейка "сіла", чи кремлівський грант прожерли?

Трошки згадок по темі: http://blog.i.ua/search/?type=label&words=117044&pop=1 http://zaxid.net/home/showSingleNews.do?aktivisti_znyali_na_video_spalennya_praporiv_srsr_i_pr_na_goverli&objectId=1254567 http://ukr.pravda.com.ua/ukr/news/2011/06/22/6322364/ А почалось все з спалення прапора під яким гинули перші борці з фашизмом, ще коли комуністи цілувались з німецькими "друзяками", яка, доречі теж виступали під червоними прапорами та святкували 1 травня: http://zz.te.ua/u-donetsku-potoptaly-i-spalyly-banderivskyj-prapor-foto/