Розум і серце

... Розум і Серце «полюбили» один одного. Серце любило відкрито і щиро, ... віддаючись своєму почуттю самовіддано і відчайдушно. Розум ж  був дуже обережний, завжди обдумував кожне своє слово і кожен вчинок, ... з побоюванням прислухався до відчуттів. Серце, переповнене чарівним почуттям, співало і танцювало, і було неймовірно щасливе від того, що могло любити ! …  Розум, ж десь у глибині  також пристрасно хотів віддатися своєму почуттю, ... адже він, безумовно, теж хотів сильно любити ..., але він відчайдушно чинив опір новим відчуттям. ... Він міркував так: «Нічого не може тривати вічно ..., любов пройде і залишиться лише розчарування. ... І якщо я знаю все, навіщо ж мені піддаватися цьому почуттю «нерозважливо»? ... Серце, вміло лише відчувати свої відчуття. ... Йому важко було збагнути логіку Розуму. І тоді воно запитало в нього: "Хіба ти щасливий?" Розум відповів: "Ні. ... Але я зробив свій вибір, ... і вибір мій логічний". ... І серце образившись, пішло ... 

Воно не могло знаходитися дуже близько від Розуму, тому, що так і не змогло зрозуміти, як це бути холоднокровним і прагматичним ... Пройшли роки. ... Серце так і не змогло знайти іншу Любов, бо Серце було справжнє ... Розум навчився розуміти життя ще глибше, ... йому ще більше стали зрозумілими  всі закономірності життя ... Звичайно, він багато раз закохувався, ... все так само обережно і без самовіддачі ... Але все одно в своїй пам'яті він ще і ще раз повертався до Серця, ... відчайдушно намагаючись зрозуміти - що ж таке справжня Любов, ... і що таке справжнє щастя ... і ТАК ЦЬОГО зрозуміти і не зміг ... ?????? ...