Страшні слова, коли вони мовчать

123.10.11, 22:23

Який сум... Але тільки так може говорити Душа, яка відчуває себе ув'язненою в тілі...

223.10.11, 23:09

Читаються просто, і при цьому написані не примітивно... люблю коли так пишуть. за змістом перший більше сподобався)... дуже жаль... колись сам писав, багато писав... але останнім часом не те що писати, читати вірші не завжди можу... навіть це чомусь не йде... востаннє писав під уже складену мною музику і під впливом закоханності... майже 2 роки тому

324.10.11, 22:13Відповідь на 1 від Рябчик

Як же їй звільнитись?

424.10.11, 22:21Відповідь на 2 від Дітмар

Чому жаль? Чи кого?Мені теж перший цікавіший, але не завжди все щасливо, в ост.вірші я впізнала себе, хоча написала б про це апокаліптичніше, страшніше. Але я давно не пишу, минули ті часи, коли я друкувалась, коли виносила свою душу на люди...Недавно щось нашкрябала і одразу спалила - кому потрібна зболена душа, повита тягарем тортур, гірким полиноим димом спогадів ,вкрита тисячами незагоєних ран?

524.10.11, 22:37Відповідь на 4 від ВЕСНяночкА

сильно сказано... жаль те що нічим путнім у мене це не закінчилось, пару виступів в інституті, літературне збіговисько грфоманської молоді... викладачка укр мови порадила писати щось оптимістичніше... не вийшло. так поступово моє графоманство згасало... тільки декілька пісень, пару текстів для іншої групи, і тиша... тепер віршем або нема що сказати, або нема навіщо

624.10.11, 22:59Відповідь на 5 від Дітмар

Я зажди уникала так званих літстудій і гуртків, була сама по собі, не люблю похвалу і уникаю заздрості, а там саме таке процвітає. Поки не закінчується життя - не закінчуємось і ми, а , отже, і поезія і проза на кожному кроці, варто лише придивитись, і побачити. Я зажди кажу дітям: ставте коми, поменше крапок, більше зв*язуйте ниток, менше рвіть, не бійтесь сказати - бійтесь промовчати і тд. .Не обов*язково віршем( Твої листи пахнуть зів*ялими трояндами(Леся Укр.), Поезія в прозі О.Довгого., але поета справжнього, ніжного, з душею юною, за вийнятком політ поезій. Я коли його побачила не повірила, що ін не молодий уже давно щ тоді, 7 р.назад)

724.10.11, 23:08Відповідь на 6 від ВЕСНяночкА

Вибач, клаа нова та буква "в" чомусь торм. . писати треба те, що на душі. Що значить оптимістично? Типу : ми не помрем, ми вічність віднайшли, це наше сонце, наше ясне небо..ітд. . Моя учениця написала: "Мама покинула тата, осінь війшла у дім, Маму не варто картати , але й тато тут не причім, Тато - маленька радість, була, а тепер нема, З ким мені "в сонце" гратись, Сама я , зосім сама" ....Це теж не годиться, сумно ж?

824.10.11, 23:08Відповідь на 6 від ВЕСНяночкА

Чула про Артюра Рембо? у нього дуже цікава біографія... писав дуже добре але тільки в юності... потім зайнявся, якщо не помиляюсь, комерцією і повністю припинив писати... нажив статки і помер досить рано... цікавий приклад, не хотілось би так

924.10.11, 23:13Відповідь на 6 від ВЕСНяночкА

До речі, Весняночко, можеш викласти якось щось зі своєї поезії?)) на свій розсуд... ти мене зацікавила розповіддю про свою творчість))

1024.10.11, 23:19Відповідь на 8 від Дітмар

Ображаєш Я добре знаю світову і укр.літературу. Небеса милосердні, вони ховають від сорому у всіх буває криза, в кожного по - різному.Світові класики мають свої невдалі твори, а дехто(напр.Гі де Мопасан) взагалі божевол., то може краще померти, написавши геніальний твір? Все жарти, Рембо я люблю, але маю одну велику біду: коротку пам*ять, тому, щоб зацитувати, треба брати читацький чи тв.