Кошенятко

Вчора замикала кабінет і мало не наступила на щось: кошенятко, малесеньке кошенятко! Звідки йому тут взятись?Повністю біле, пухнасте і дуже, дуже маленьке. Відчувши теплоту моїх рук, не хотіло  від мене  йти і бігло слідом,  покинуте і самотнє. Я взяла його з собою. Після низки жартів і милування кошенятком всі колеги почали випрадовуватись, що не можуть взяти його собі. Тим часом пухнасте диво(а воно було дуже худе і маленьке) з*їло жадібно дрібно покришений шмоточок круасана , від чого я була в шоці - такі маленькі котики тільки молочко п*ють! Вже час було йти додому і що було робити з цим приблудою? Шеф (надзвичайна людина, дуже його люблю) сказав : "Я би взяв, та  в мене аж четверо". І я зрозуміла, що не покину його, забрала з собою, відчувши себе абсолютно щасливою! Але як ми їхали, це щось!. Білявчик лазив по панельці, щитку , робив неймовірні акробатичні трюки  на кермі, намагася вилізти мені на плечі, тулився до рук. Я зовсім не могла керувати! Зустрічні авто на всяк випадок давались поближче до  краю дороги і не розуміли, що то за диво приліпилось носиком до лобового скла і чому ця дівчина така щаслива. . Вдома всі були в захваті , крім чорного кота, який був у шоці, побачивши абсолютну протилежність себе, сіамка Муська невдоволено щипіла і тримала безпечну відстань. я зрозуміла, що миру не буде і взялась шукати маленькому нових господарів. Сьогодні білявчик ночує в новій оселі, де й буде жити надалі, там є маленькі діти і йому не буде сумно. А мені залишається лише згадувати цю пригоду і маленький білий клубочок, що подарував мені стільки щастя і захвату.
Р.S. НЕ сфотографувала, не дався:) дуже жаль.