Всі жінки відьми.

  Серед глухого лісу, де шумлять вікові дуби і могутні сосни підпирають небо, розкинулося невелике лісове село. Лише єдина нічим не покрита дорога з’єднувала його з іншими віддаленими селами.

  Віддаленість від цивілізованого світу наклала особливий відбиток на життя його мешканців. Вони жили в гармонії з оточуючим лісом, а він їм за це дарував не тільки все потрібне для життя, а й неймовірну свою силу.

  Кожна жінка того села добре зналася на травах і коріннях, була і лікарем, і захисником своєї сім’ї. І якщо якась фраза для пересічної людини була лише безневинною фразою, то для любої жінки з того села вона могла нести в собі неймовірну силу. І якщо у якоїсь сусідки зривалося з вуст «щоб твої кури повиздихали», то ніхто не сумнівався, що так і буде.

  Загалом люди того села були доброзичливі, бо розуміли, що з такими здібностями взаємну війну краще не починати. Бо від неї постраждають обидві сторони. Тому тільки в крайньому разі жінки застосовували свою силу до односельців. Та й то швидко мирилися за чарчиною файної горілчаної настойки на лісових травах.

  А от чоловіки в тому селі були звичайними і працелюбними. Лише чесність і відвертість  була притаманною їм аж занадто. Можна сказати, що на генному рівні. А як же інакше, якщо фраза з вуст дружини «дивись мені прямо в очі» була тотожною попереджувальному пострілу в повітря. Її погляд, як сканер, проходився по самим потаємним куточкам думок чоловіка, і краще було сказати правду.

  Проживав в тому селі хлопець Іван. Якось йому довелося бути у відрядженні в степовому селі, де він познайомився з хорошою дівчиною Галею. А вона в нього так закохалася, що без вагань готова була переїхати в те лісове село.

– Я повинен попередити тебе, Галю, що в нашому селі всі жінки відьми.

  Галя сприйняла це як жарт і голосно розсміялася.

– То і я там теж буду відьмою.

– Ти смієшся, а я серйозно тобі кажу. Не боїшся жити серед відьом?

  Від цих слів Галі стало не до жартів. І вона замислилася.

– А якщо я скажу, що я дуже сильна відьма, то я ж буду в безпеці?

– Та я не те хотів сказати. Ніхто тебе зачіпати не буде. Легенько натякнути за допомогою своїх здібностей можуть, але без зла. Але якщо хочеш, то можеш спробувати.

  Переїзд в село нової дівчини, як і інші новини, миттєво розлетівся по всім вулицям. І коли вона вперше з’явилася в місцевому магазині, то стала об’єктом неабиякої зацікавленості.

– А що це в тебе, дівчино, такий погляд неласкавий і з під лоба?

– Тому що я могутня відьма.

  Ці слова злетіли з вуст Галі зовсім несподівано для неї самої, що призвело не просто до сміху, а гучного реготу всієї черги.

– Донечко, тут всі відьми, але це не привід бути злою і нечемною. А тобі ще потрібно буде багато чому навчитися, щоб нею стати. Але таке в нашому селі життя. Без сили, дарованої лісом, тут важко прожити. Подружишся з лісом, і все буде гаразд.

  І справді, через деякий час свекруха Галі навчила її всім премудростям лісового життя. Потрібно сказати, що в тому селі, на відміну від усталеної думки, невістки зі своїми свекрухами жили мирним і злагодженим життям. Адже невістка в сім’ї не тільки помічниця, а й в тому числі частинка бойової команди по захисту всієї сім’ї від всяких негараздів. А там, де злагода, там і сила, там і спокій.