На затишному подвір'ї i.ua.
- 17.07.18, 09:41
Дивлюсь я на людей, які з тих, чи інших причин полишили i.ua, і розумію їх. Ностальгія інколи бере своє і хочеться знову поринути в атмосферу старих стосунків, відчути тепло від спілкування зі старими друзями і знайомими.
Але не тут то було. Час змінює все, а віртуальний світ навіть зі з більшою швидкістю. І неодмінно виникає відчуття, що ти тут вже чужий. Що це вже не твій, бувший колись затишним світ. Незнайомі обличчя, відсутність тієї відвертості, що тут раніше була. Наче ти повернувся не в затишне подвір'я до доброзичливих сусідів, а на вулицю великого міста, де у кожного свої турботи і нікому немає діла до оточуючого натовпу людей.
Мені здається, що є своєрідна межа неповернення, перетнувши яку майже неможливо сюди повернутись.
Інколи і у мене з’являється відчуття, що я тут вже чужий. Особливо, коли з різних причин буваю тут відсутній значний для мене час. На щастя, межу неповернення я ще не перетнув, але все частіше прохолодний вітерець відчуження бентежить моє серце.
Можливо настане той час, коли я теж зникну і розчинюсь в морі життя в реалі, залишивши цей, ще затишний для мене світ i.ua. Мені не хотілося, щоб так сталося, адже тут є чудові люди, навіть просте відчуття присутності яких дарує теплоту в душі, не кажучи вже про спілкування з ними.
Тому я вдячний тим, хто мене ще впізнає на нашому затишному подвір'ї i.ua.
Коментарі
Гість: Ordinary
117.07.18, 09:48
Я всегда жду и с удовольствием читаю Ваши сказки и рассказы.
Гість: Шёпот слов*
217.07.18, 09:52
Я всегда рада, видеть Вас здесь и с большой радостью читаю Вас! Вы добрый Сказочник! Наш Волшебник, который может своей сказкой или рассказом затянуть в добрый и интересный мир!
Вдохновения Вам творческого и душевного тепла
Микола Казкар
317.07.18, 09:52Відповідь на 1 від Гість: Ordinary
Дякую
. На жаль, пишеться не завжди. Інколи бувають періоди, коли зовсім не хочеться щось писати. Добре, що вони не такі вже і тривалі
.
ranok_v_misti
417.07.18, 09:54
Ты чего это
BESTIA555
517.07.18, 09:54
хай це момент настане якомога найдовше, бо без Ваших оповідей, ессе, казок, тут буде порожньо...
правда...
Микола Казкар
617.07.18, 09:55Відповідь на 2 від Гість: Шёпот слов*
Щиро Вам дякую
. Мабуть відчуття небайдужості і утримує мене тут
Адель*
717.07.18, 09:55
Без Вас этот блог потеряет доброту, тепло и уют, дарованный Вашими сказками и рассказами, не стоит говорит об уходе.
Микола Казкар
817.07.18, 09:56Відповідь на 4 від ranok_v_misti
А що, вже і побубніти не можна?
Гість: Ordinary
917.07.18, 09:56Відповідь на 3 від Микола Казкар
Понимаю Вас. У меня бывают периоды, когда даже думать не хочется. Тогда я беру лодку и уезжаю на речку, захожу в залив, где нет ни одной живой души и релаксирую.
ranok_v_misti
1017.07.18, 09:56Відповідь на 8 від Микола Казкар
щоб пожалілили приголубили?