Про меценатство і благодійництво від Олександра Прогнімака

Спільно з відомим бізнесменом Сергієм Тарутою, Олександр Прогнімак заснував фонд «Арт-Інвест», який займається поверненням предметів культури та мистецтва в Україну.

У 2009 році започаткував громадську організацію «Клуб меценатів», основною метою діяльності якої є відродження та збереження національних культурних традицій, а також сприяння розвитку української культури та мистецтва. Крім того, Олександр Прогнімак є засновником «Алекс Арт Премії», що присуджується в сфері культури, мистецтва та освіти. За власними ескізами побудував церкву в Чапаєвці (м. Київ). Олександр Прогнімак — один з найвідоміших українських колекціонерів. Є власником цінного зібрання букіністики (10 000 томів), іконопису (близько 600 ікон), стародавніх географічних та астрономічних карт (біля 200). Також колекціонує живопис, переважно сучасний. У травні 2009 року Прогнімак відкрив на Подолі, Культурно-просвітницький центр «Alex Art House» — Галереї приватних колекцій. У Галереях «Alex Art House» представлені справжні скарби світового та українського мистецтва, шедеври майстрів живопису, картографії, іконопису та книгодрукування. Значна кількість рідкісних експонатів вперше представлена для широкого загалу саме в «Alex Art House». Вхід до «Alex Art House» - вільний. Олександр Прогнімак активно займається літературною діяльністю. Він є автором трьох п'єс: комедії-гротеску «Фракція», романтичної драми «Доля поета» та фарсу «Ігри олігархів», а також науково-публіцистичної книги «Держава і Влада». У розмові з кореспондентами Інформаційної аґенції культурних індустрій ПРО пан Олександр розповів про те, чому і як меценатство увійшло у його бізнесове життя. - Пане Олександре, Ваша ініціатива з приводу заснування Клубу меценатів покликала об'єднати досить різних за світоглядними позиціями самодостатніх та успішних людей. Як плануєте «оклублюваті» їх? - Меценатство – це в першу чергу вияв благодійності, воно не передбачає запланованої вигоди. Тому в нашому «Клубі меценатів» немає зайвих і небайдужих до майбутнього України людей. Ми всі об'єдналися з єдиною метою, щоб спільними зусиллями на загальнодержавному рівні втілювати в життя творчі проекти. Тим більше, що спектр діяльності «Клубу меценатів» широкий: координація охорони культурної спадщини і національної історико-культурного середовища; допомога талановитій творчій молоді, у тому числі, дітям з малозабезпечених та багатодітних сімей; сприяння музейній і бібліотечній справі в Україні; забезпечення мистецьких навчальних закладів сучасними підручниками та посібниками, методичною та науковою літературою; проведення культурних заходів, у тому числі, фестивалів, конкурсів, виставок, конференцій та багато іншого. - Проект «ALEX ART HOUSE» став своєріднім просуванням бібліофільства в Україні. А чим власне є книга для Вас – бібліофільською метою, стилем життя чи просто захопленням? - Проект «ALEX ART HOUSE» не був створений саме для просування бібліофільства. Це, перш за все, культурний центр, у якому представлені експозиції шедеврів іконопису, книгодрукування, живопису та картографії. Його основна місія – створення для представників різних напрямів культури, мистецтва, науки саме того середовища, яке дає можливість реалізувати творчі ідеї і масштабні культурні проекти, у тому числі і меценатські. Усе почалося ще з дитинства. Я навчився читати у три роки. Вже в ранньому дитинстві я перечитав усе, що було у фондах шахтарської бібліотеки. З того часу книги – одне з моїх найпалкіших захоплень. Це захоплення виявилося настільки сильним, що через роки я не втратив інтересу до збирання книг. У результаті, у моїй колекції букіністики – більше 10 000 томів. - Чи готові сьогодні заможні українці витрачати кошти на високе мистецтво? І як Ви пояснюєте засилля у такому випадку «попси» (тобто проектів, що спрямовані суто на задоволення примітивних емоцій)? - Слава Богу, що в нашій країні ще достатньо людей, які не шкодують грошей на високе мистецтво. Підтвердження цьому – нещодавній аукціон, де виставлялися роботи картин Миколи Глущенка, Тетяни Яблонської, Федора Коновалюка, Іллі Рєпіна (портрет молодої людини, середина 1891) і багатьох інших. Звичайно, криза дала про себе знати, і багато робіт впали в ціні. Але справжні шедеври якщо і дешевшають, то не значно. І купувати є сенс саме шедеври, які до кризи не з'являлися на ринку. Зараз золотий час для колекціонерів. Проекти, які спрямовані суто на задоволення примітивних емоцій мене не цікавлять, я за духовні цінності. - Які види мистецтва є об'єднавчим стрижнем у вашому родинному колі? - Нам найближчі живопис, іконопис і старовинна література. - Ваше кредо мецената? Меценатство – це поклик душі, можливість надавати благодійну допомогу мистецтву, науці, культурі, тим самим відроджувати, зберігати і примножувати національні традиції України. Меценати – це завжди ідеалісти, Дон Кіхоти, які рухають культурний прогрес. - З якими митця Ви б залюбки співпрацювали? - Перш за все, з талановитими художниками. Нині в одній з галерей Центру культури «Алекс Арт Хаус» виставлені кращі й останні роботи Олександра Фандікова. Також з українських художників хотілося б відзначити Анатолія Зорка, Володимира Тарасенка, Івана Марчука, роботи яких зараз високо цінуються. - Як бачите Ви сьогодні вісь співпраці: держава – бізнесмен – митець? - Я в цьому не бачу нічого дивного. Людина за своєю суттю – різнобічна особистість і якщо вона добре встигає відразу в кількох галузях, то це навпаки додає їй більше плюсів, ніж мінусів. Я займаюся тим, що близько за духом і те, що мені дійсно не байдуже – куди я зможу внести свою частку і якось вплинути на розвиток і покращення цього напрямку, чи це культура, чи мистецтво. А бізнесом на період перебування на держслужбі не займаюся, це справа керуючої компанії.