*****^)

- Що ж воно коїться в свiтi? - Та, бачте, зима.
- Як то - зима? - А от так. Подивiться, постежте,
Як я зрання калатаюсь, протоптую стежку
Там, де до ваших будiвель пiд'їзду нема.

- Що ж буде далi? - Та сiчень.
- Невже? - Щоб я вмер!
Я ж недаремно абетку придбав старовинну.
Ох, i малюнки ж надмухала в нiй хуртовина!
Їх я вже вивчив, до лiтер узявся тепер.

- Ну, а по сiчню? - Та квiтень прийде, як назло.
Квiтень по сiчню? Ви певнi? -Повiрте на слово.
В лici сьогоднi сопiлка так грала чудово!
Дивно лише, що музики при нiй не було.

- Що ж нам ,сердешним, робити? - Чого там, живiть.
Шийте спiдницi з китайки, як грошей в вас досить.
- Тю! Та китайки нiхто вже сто рокiв не носить!
- Шийте кажу я  -  пошите все будуть носить...! -

Будуть носить, бо ж настане година така,
Що й завiрюха ущухне, i крига розтане.
Ну, то давайте ж удвох у це свято рiздвяне
Прямо от тут, на вечiрцi, наразi гупнем гопака!

- Ряженi хлопцi й дiвчата i смiх без кiнця.
Мiсяць - блiда, зi свiчею всерединi, куля.
Ось Вам рука (та тримайте, рука ж бо - не дуля!)
I - гоп-ця-ця, гоп-ця-ця, гоп-ця-ця, гоп-ця-ця...
Автор мне неизвестен