Байдужість( мене зрозуміють мами)

     Чи замислювалися ви над тим, що може ранити людину найбільше: спис, меч, пістоль, необережно сказане слово?
      Згодна, що все вище сказане - зброя. Але найдієвіша із них - байдужість найближчих, найрідніших людей. Коли ти розумієш свою непотрібність тим, за кого ладен, здається, віддати життя...
     Із чим можна порівняти біль, якого завдає байдужість? Може, із горем зеленої берізки, що плаче кривавими слізьми навесні? А чи зі стогоном столітнього дуба, який рубають задля чергової забаганки людини? А може, із стражданнями не займаної колись ріки, до якої скидають заводи і фабрики звалища нечистот?
      Коли з'являється вона, ця холодна байдужість, таке відчуття , наче всередині тебе лопнула струна, як у скрипки. І ти вслухаєшся у зловісну тишу, а стук серця голосно рахує твої дні життя, що наближаються до точки закінчення відліку - фінішу.
     Тоді тобі стає раптом зимно навіть улітку, коли на вулиці під сорок. Тебе починає лихоманити, немов у пропасниці від думки, що так безцільно проживаєш своє життя...
     Тебе виводить із роздумів телефонний дзвінок. "Матусю, як ти себе почуваєш? Ми так любимо тебе!.. Скучила?... Ми теж... Скоро побачимося, наступного місяця зустрінемось усі разом... Так... І Ярослава приїде... І Владик... І Барселона... Чуш, мамо, ти тільки не плач... Цілуємо тебе, мамо..."
     І тебе прориває. Ти, обридавшись, омившись слізьми радості, визначеності і безмежного добра, починаєш планувати свої справи на наступний місяць.
     От приїдуть діти, зберуться усі за одним столом, і тобі стане тепло і щасно. У душі заграють скрипки найніжнішу мелодію любові. Навпроти тебе сидітимуть два рідних янголи - дві рідних твоїх доні. Поруч - мама, улюблений зять і кицька Барселона. А що іще для щастя треба?
     Десь там моститеметься і байдужість, але, побачивши, що вільних місць немає, ображено піде геть.
     А може, я її придумала, байдужість? Може, її і не було зовсім?

Останні статті

Повернення в минуле
12.08.2016, 23:03
Моя подорож в Емірати (закінчення)
11.04.2015, 00:15

Єгипет 2016. IV. Іще один день в Макаді
27.08.2016, 19:03
Єгипет 2016. III. БОЛІВАР
16.06.2016, 22:24

Коментарі

Alter ego*

127.03.13, 01:40

Ларочко, невже нічого не можна змінити?

Гість: Сл АВА

227.03.13, 01:56

я думаю, что в современном мире, как раз равнодушие не самое страшное зло. Это в морально здоровом обществе можно говорить о равнодушие, как о самом страшном грехе. Потому что в нормальном обществе всегда найдутся не равнодушные. А в больном обществе, когда сын может убить родную мать за бутылку водки, когда мать выбрасывает, продает или лишает жизни своих детей, находясь в полном сознании, это не самое страшное зло.

Гість: ТарасЧупринка

327.03.13, 07:01

Ви, поети, люди особливі. Тому, з вами потрібно особливо ніжно, лагідно Ви, того заслуговуєте

gelo66

427.03.13, 07:24

за приезд

oskarD

527.03.13, 08:18

равнодушие- это всегда больно, надо стараться исправить, быть хорошим примером...

верь

627.03.13, 08:18

Больше всего ранит слово

sonce-33

727.03.13, 08:38Відповідь на 1 від Alter ego*

Просто живуть вони одна у іншому місті , інша в - й країні іншій... А я сумую... Бачимося рідко. Тому й така гіперболізація...

sonce-33

827.03.13, 08:39Відповідь на 2 від Гість: Сл АВА

Та ну, то ж у дегенеративних сі'мях, Славо, ми говоримо про нормальну маму і діток)

Гість: БСН

927.03.13, 08:39

Видел видио о нарушении правил движения. Молодая пара перекрыла движение по улице только для того, чтоб помочь старушке перейти улицу. Она ели передвигалась. Многие возмущались. Я оправдываю.

sonce-33

1027.03.13, 08:40Відповідь на 3 від Гість: ТарасЧупринка

Та треба б ніжно, та треба б лагідно. ..