Доля...
- 31.10.11, 14:49
Коли думкам дається воля, якщо бува залишусь сам,
То часто думаю про долю, яку життя підносить нам...
Цей вірш як сповідь щира сама, як перед Богом каяття,
І ти пробач мені кохана, коли тут щось не до пуття.
Вже треба відповідь давати, собі самому...як прожив?,
Чи встиг кохання смак пізнати, чи достраждав, чи долюбив?...
Я жив правдиво серед друзів, серед жінок не є профан,
Бо ж стільки літ у їхнім крузі, та все життя - "шерше ля фам".
І не знайшов ще й по-сьогодні, хоча було всього в житті,
Траплялись ніжні...та холодні, та все не ті...та все не ті!...
Навіщо ж зараз ці проблеми, себе питаю знов і знов,
Чи то в мені такі вже гени?, чи вже така горяча кров?.
Вже стільки часу не посмію, тобі всю тугу розказать,
Тепер попробую як вмію, цим віршем, правду описать...
Хоч знаю, слово поетичне, давним - давно не новина,
Вже той трикутник, став класичним, де двоє нас...а ти одна.
Та й я проморгав...проворонив, здається одну тільки мить,
Невчасно здолав перепони, аби в тобі Жінку відкрить...
Напевно я сам в цьому винний, не там своє щастя шукав,
І докір як гріх не змолимий..."А де ж ти раніше блукав?".
Зайняв моє місце той "впертий", що Богом судилось мені,
Лишивши на кару поету, з тобою любитись ві сні...
Про це неможливо мовчати, вже й так промовчав цілий вік,
Бо ж ми починаєм згасати, неначе ж із яблуні цвіт.
Твої чарівні, сині очі, грайлива посмішка твоя,
Щоразу сняться серед ночі, де б не блукав в дорогах я...
Ти кажеш мені..."Я жіночу, снагу віддала б лиш тобі",
А я запитать в долі хочу..."Чому ж стільки болю в житті?".
Благаю ж долю..."Дай наснагу"...тебе забути хоч у сні,
Чи вдовільни, любові спрагу, лишЕ дай спокою мені...
А сердце стука..."Нащо спокій?",шепоче розум..."Ти дивак",
"Тобі давно не двадцять років, а ти кохаєш мов юнак".
Яке чар - зілля треба пити, щоб сердце розуму скорить?,
Аби душі страждання вбити, тих мук, позбутись хоть на мить...
Розваг навколо всяких повно, а я ж...шукаю самоти,
Моє страждання невимовне, це Ти кохана...тільки Ти.
* * *
Нікого кращого не знаю, за ніжний дотик твоїх губ,
Одну тебе люблю...кохаю, бо я дивак...я однолюб...
Тож любов мою, часу не стерти, хоч вона і в біді і в журбі,
Присягаюсь до самої смерті, я писатиму вірші тобі !!!
10
Коментарі
Ulyashka
131.10.11, 14:55
ничетакой ))
231.10.11, 15:11Відповідь на 1 від Ulyashka
...Спасибо...
ЯнаСергіївна
331.10.11, 15:23Відповідь на 2 від ничетакой ))
Ничетак
ничетакой ))
431.10.11, 15:55Відповідь на 3 від ЯнаСергіївна
...И ниче...расцениваю как понравилось!
ЯнаСергіївна
531.10.11, 16:27Відповідь на 4 від ничетакой ))
И складно, и ладно, и душевно
Гість: Alexanord
631.10.11, 19:22
ничетакой ))
731.10.11, 20:37Відповідь на 5 від ЯнаСергіївна
...Главное что нравится, а это уже очень много!
ничетакой ))
831.10.11, 20:38Відповідь на 6 від Гість: Alexanord
...Осень Сашенька, осень...печаль души((
...Приятного вечера!
Horol
91.11.11, 08:18Відповідь на 8 від ничетакой ))
А ты где пропадал?
Гість: Чудо нежное*
101.11.11, 11:13
прекрасные стихи, чувственные, яркие, трогательные ....
но с грустинкой..... 
Мне понравились, и музыкальное сопровождение очень удачное , умничка
без меланхоличного тебе осеннего настроения