Ми сьогодні так упали низько,
Що в душі: ні бога, ні святих.
Обдираєм бронзу з обелісків,
Зі стовпів зриваємо дроти.
Ми такі занедбані й самртні.
Голод,це ж не тітка, що десь спить.
Озираєм пильно кожен смітник,
Щоб з відходів щось не упустить.
Що знайдеш - із рук у тебе вирвуть.
Не життя - якесь дурне кіно!
Ми б давно вже вибрались із прірви,
Як би знали: де в цій прірві дно?!

Нехай це буде давнє відкриття:
Нема вершин незайнятих без бою!
Та в імені твоїм моє життя,
Усе земне освітлене тобою!
Стерплю свій день, що так відгомонить.
Зірветься дощ, що довго не вщухає.
Настане час із вірою намить:
Де вірить в тебе хтось й давно чекає.
Не відболить і не минеться так,
Ми не змирились, бо не склали пісню.
Душа раптом засяє, мов маяк
У океані сутінків зловісних.
Тобі хтось нові сили додає
І недарма твоя весна розквітла.
Ти ж бачиш новій ранок настає,
Це сонце лл'є в життя потоки світла!

Неторопливый бег зимы.
И снег, как будто, и не в счет.
Давайте все же скажем мы:
Что зря не прожит этот год!
Он, как звезды  угасшей свет.
Он - песня дивная без слов.
Еще одной странички нет
Из бытия и вещих снов!
Его уход - хрустальный звон.
Колес вагонных перестук...
Ну,коль,не враг,уходит он
Как самій лучший в жизни друг!
Морщинкой год у глаз твоих.
И важно в памяти сберечь
Твою уліібку, чудный  стих,
Необратимость наших встреч!

Даремні дні. Порожні ночі.
Якесь безглузде це життя.
Бо зрозуміть мене не хочеш,
Повірить в світлі почуття.
Я без тямки тебе кохаю.
Невже глуха ти, чи сліпа?
Бо все кудись ти поспішаєш,
Мене обходиш, як стовпа.
Не б'ю я лампочки в під'їзді,
В смітті не порпаюсь як бомж.
І ще й не сивий, не облізлий,
На чорта навіть не похож.
Для тебе зіроньку дістану
І поведу в країну мрій.
Чому ж на мене ти й не глянеш?
Лише розбила спокій мій!

В однім  окопі гнили ми, брате,
Ділили крихти сухарів.
Несли за лад радянський врати,
А рідний край слов'ян  горів.
Тепер пани живуть з обманом.
Схід України у вогні.
Готують виповнів з Кубані
І відморозків у Чечні!

         ПРИСПІВ:

У Раді - зради,
Міняєсм владу!
Регіонали - не життя!
В селі і місті -
Геть комуністів,
Бо люди зраду не простять!

З Кремля погрози тільки й чути,
"Брати" пускають в очі дим.
Відшматував без бою Путін
Шматочок ласий швидко Крим.
Навербував злодюг-поганців,
У танки блазнів насадив.
Щоб у Донецьку та Луганську
Бандит бекарно наслідив.

      ПРИСПІВ.

Пов'язка темна. Cіра спина.
Несе ця погань світу зло.
Шукає мати свого сина,
Кому в бою не повезло.
Ти нас в Росії чуєш, брате,
Як безневинно лл'ється кров.
Нас не здолають, нас багато.
За нами Правда і Любов!

     ПРИСПІВ

То смеркається, то світає...
Час продовжує власний біг.
А матуся усе чекає
Нас із мандрів на свій поріг.
Вічно в клопотах хилить спину,
Пироги невтомно пече.
І краєчком, бува, хустини
Витира сльозину з очей.
Ми ж у свята батьків вітаєм
Легким розписом телеграм.
Рідко списуємось листами.
І не балуємо рідних мам...
Знову сонце за обрій сіло.
Мало вогників на село...
Це дитинство мені наснилось,
І прозріння нарешті прийшло.
Не виходить лікті кусати,
На листи проставлять печать.
Відійшла на спочинок мати,
Бо втомилась дітей чекать.

В краю болот,
В краю дождей
Живет народ,
Где нет вождей!
Ну как тут быть?
В том нет вины.
Трудится все
В краю должны.
А то ведь как:
Воздвигнут трон -
К нему спешат
Со всех сторон.
Туда не сядб
И там не стань.
Неси вождю
Быстрее дань!
Он сыт, обут.
Ноги в тепле,
Наместник Бога
На Земле.
Сначала все
Кричат:"Ура!"...
Потом плюют,
Убрать пора.
Стал ненасытным,
Оборзел.
И завалил
Немало дел.
И вождь не только,
А весь род
Глотали все
На полный рот!
Жена там.
Дочери,сыны ...
Отдай им
Лишние штаны.
Поэтому
В краю боло
Решили люди
Хватит, вот!
А кто не может
Без вождей
Пускай уходит
От людей.
Пусть ему солнце
И дожди
Где либо
Делают вожди!

Помню церковный воздух высоких комнат.
Еще двустворчатые двери.
И самовар по крайней мере
Пыхтел, пожалуй!
Вы предлагали рафинад ...
На этажерке плотно в ряд
Стояли книги в загляденье!
Свет керосинки закопченной.
Из под очков ваш взгляд запомнил.
Я ваш любимый ученик
И к полке с книгами приник.
Вы это видели.В подарок
Преподнесли книгу "Стожары".
Я замер. Стал переминаться
С ноги на ногу...Стал прощаться.
Быстрее бы  с книгой пообщаться!
Побыть в тиши, наедине.
А вы тогда сказали мне:
"Читай, мой славный ученик.
Большой откроется родник.
Читай и сам мозгами двигай,
Ведь жизнь куда сложнее книги.
Не будет горя от ученья,
Когда найдешь свои решенья !"