Профіль

а что это так

а что это так

Україна, Кропивницький

Рейтинг в розділі:

Важливі замітки

ЛОВИМ ПРИМЕТЫ

  • 29.02.12, 13:11
Начало дня идет от света... Живое тянется к теплу. А сердце снова просит лета, Противясь костности и злу. Цветок протягивает чашку. Всем солнца хочется сполна. От самой маленькой букашки До исполинского слона. Мы ищем с жадностью приметы, Куда бы нас не занесло. По тем приметам видим лето И долгожданное тепло!

МАМИНІ РУШНИКИ

  • 28.02.12, 13:58
Вишивала мама.Вишивала. Затишок шукала для дітей. Вечорами ніжно нам співала, Нині не знайдеш таких пісень. Дивом неземним снувала нитка, І в узор впліталися слова. Хмарками рожевими дитинство В тихе надвечір"я відплива. ПРИСПІВ: Як плин ріки, Біжать роки. Та затишком домашнім у родині Твої,матусе,служать рушники, На покуті зоріють,як святині! А життя нуртує звичним бігом, Переходять радощі у біль. Ті стежки,де ти ходила,снігом Заховала сива заметіль. Із роками...

Читати далі...

ЛЬДИНКА

  • 23.02.12, 12:51
Называлась-моя половинка, Моя радость,любовь навсегда.. Появилась в глазах где-то льдинка, От которой пришли холода. Видно,сердце надломленно круто Обратилось в глубокий обрыв. В каплях яда стекают минуты, Отчужденно наш ум обнажив. И душа от обид омертвела, И ложится под сердце тоска... Караваном случайным и белым В неизвестность плывут облака.

ЗИМОВІ СНИ

  • 20.02.12, 12:27
Лице доріг завіяв перший сніг... Дитячий сміх...Дорослому тривоги. Чекає рідна мати на синів. Та,мабуть,їх затримали дороги. Душа її вразлива,мов струна. І від людей не приховаєш сльози. Даремно тільки липнеш до вікна, Бо холод всі шибки вже заморозив. ПРИСПІВ: А ніч карбує по вікні Якісь химерні квіти. Хоча б дізнатись уві сні- Коли приїдуть діти? Зимові сни.Тривожні сни... Як ті,химерні квіти! Під снігом шлях.Завіяло...

Читати далі...

ЯКЩО СЕРЦЕ НЕ СПИТЬ

  • 19.02.12, 13:11
Розкажи,якщо серце не спить: Як живеться?Погано,чи добре? У той час,як притихли сади І ліси,що сховались за обрій. Білий сніг проковтнула пітьма. Зник мороз,бо немає вже сили. Скоро втратить погрози зима І образи,які ми носили. Та й відступить з теплом довгий гніт. Свіжий вітер розвіє печалі. Ти побачиш цвітки перші з віт І зелені,розніжені далі. Оживе все від довгого сну. Кожен птах відшука собі пару... Ти чекаєш,я знаю,весну. А вона прилетить незабаром!

ТИ ПІДЕШ...

  • 15.02.12, 16:30
Відгомоніла радість за вікном... Не загасай, надіє промениста! Дозволь мені лишитись твоїм сном, Чи спогадом весни зеленолистим? Горітиму у пізньому саду, До самого,що є в житті, останку. Краплинкою туману упаду, Щоб дотик твій відчути на світанку. Ці почуття незримі і без меж, Їх рідко у житті знаходять люди. Я розумію серцем-ти підеш У далечінь..Зоріти завжди будеш!

В ЦИГАНКУ ЛЕГКО ЗАКОХАТИСЬ

  • 15.02.12, 12:15
-Чи всі жінки у вас нахаби?- Спитав її без тіні зла, Коли мене в циганський табір Крута стежина привела. У лузі коні буйногриві Щипали жадібно траву. Гадав,з циганкою щасливий Вік безтурботно проживу! Ми цілувались до світанку. Десь соловей співав між віть. -Наворожи мені,циганко,- -П"янкого щастя на сто літ! Вона ж у відповідь сміялась. В шатро своє майнула знов. -Як спалах блискавки,-сказала, -Іспопелить тебе любов! Ти не захочеш їсти,спати, Як не пристанеш в табір жить...

Читати далі...

ШЛА К ЛИЦУ УЛЫБКА

  • 14.02.12, 16:42
Та женщина все время улыбалась. Я посмотрел и не узрел ошибки: Красивая улыбка получалась, Похоже,очень шла к лицу улыбка! Вот так и мне-веселым быть хотелось, Петь и плясать,разбрасывать червонцы, Чтобы земля безоблачно вертелась, И в каждый дом заглядывало солнце!

ВЕЧІР УДВОХ

  • 14.02.12, 12:42
Спливає день моїх тривог... Та вечір видався на диво. Вечеря з свічкою на двох, Як діамант,вважай,красивий! Не казка це і не кіно, Не просто з хмарами літаю. А ми бурштинне п"єм вино. Й посвяту віршем я читаю. Лишень очима натякни, Усим єством спішу до тебе. В коханні душу відчини Чарівним ангелом із неба. Зізнаюсь,серденько,повір, Я ще не був таким щасливим. В твоїм цілунку стихнув вірш, Такім солодкім і цнотливім. Хай не не додасть сердечних мук За те,що трапилось...

Читати далі...

ЖУРАВЛИНА ДОЛЯ

  • 02.02.12, 13:48
Лугова зозуля в журавля спитала: -Чом у вирій пізно,друже,відлітаєш? Та й у край заморський,знову ж, не зі мною, На Вкраїну линеш ранньою весною? А журавлик мовить:"На те божа воля. У краях чужинських не шукаю долю. Хай стрункі там пальми й гарні кипариси, Покружлять вертаюсь я над рідним лісом. Я навік зріднився із рікою в лузі, Де сади знайомі,як з дитинства друзі. Рідний край для мене,де батьківська хата, Де я народився й покохав крилатим!