Ми сьогодні так упали низько,Що в душі: ні бога, ні святих.Обдираєм бронзу з обелісків,Зі стовпів зриваємо дроти.Ми такі занедбані й самртні.Голод,це ж не тітка, що десь спить.Озираєм пильно кожен смітник,Щоб з відходів щось не упустить.Що знайдеш - із рук у тебе вирвуть.Не життя - якесь дурне кіно!Ми б давно вже вибрались із прірви,Як би знали: де в цій прірві дно?!

Что -то скучным стал я. ГородВеру в ближних надломил.Если выглядишь за сорок,Так кому ты будешь мил?Раздражительный, как спичка,Стал я с некоторых пор.Сею вредные привычки,Лезу в скучный разговор.По чужим углам шатаюсь,Не совсем еще притих.Утвердить себя пытаюсьВ суевериях святых.Разве жизни этой хватит,Где мышиная возня?Беспощадно время катитСуетою на меня!

В зависимость попал к телеэкрану.Ищу возможность двинуться вперед.Но мир вокруг окутанный туманомИ создает опасность гололед.Ведущий равнодушно преподноситВопросы не для скудного ума.Сбежала листопадом мокрым осень.Но только не берет свое зима.Кружится снег и переходит в слякоть.День незаметно поглощает ночь.Не стоить горевать, друзья, и плакать,Когда слезами горю не помочь.Пробьется свет домов многоэтажных,Где взрослых суета и смех детей...Вот-вот и Новогодний хлынет праздник,Распахивая...

Читати далі...

Нехай це буде давнє відкриття:Нема вершин незайнятих без бою!Та в імені твоїм моє життя,Усе земне освітлене тобою!Стерплю свій день, що так відгомонить.Зірветься дощ, що довго не вщухає.Настане час із вірою намить:Де вірить в тебе хтось й давно чекає.Не відболить і не минеться так,Ми не змирились, бо не склали пісню.Душа раптом засяє, мов маякУ океані сутінків зловісних.Тобі хтось нові сили додаєІ недарма твоя весна розквітла.Ти ж бачиш новій ранок настає,Це сонце лл'є в життя потоки світла!

Неторопливый бег зимы.И снег, как будто, и не в счет.Давайте все же скажем мы:Что зря не прожит этот год!Он, как звезды угасшей свет.Он - песня дивная без слов.Еще одной странички нетИз бытия и вещих снов!Его уход - хрустальный звон.Колес вагонных перестук...Ну,коль,не враг,уходит онКак самій лучший в жизни друг!Морщинкой год у глаз твоих.И важно в памяти сберечьТвою уліібку, чудный стих,Необратимость наших встреч!

Даремні дні. Порожні ночі.Якесь безглузде це життя.Бо зрозуміть мене не хочеш,Повірить в світлі почуття.Я без тямки тебе кохаю.Невже глуха ти, чи сліпа?Бо все кудись ти поспішаєш,Мене обходиш, як стовпа.Не б'ю я лампочки в під'їзді,В смітті не порпаюсь як бомж.І ще й не сивий, не облізлий,На чорта навіть не похож.Для тебе зіроньку дістануІ поведу в країну мрій.Чому ж на мене ти й не глянеш?Лише розбила спокій мій!

В однім окопі гнили ми, брате,Ділили крихти сухарів.Несли за лад радянський врати,А рідний край слов'ян горів.Тепер пани живуть з обманом.Схід України у вогні.Готують виповнів з КубаніІ відморозків у Чечні! ПРИСПІВ:У Раді - зради,Міняєсм владу!Регіонали - не життя!В селі і місті -Геть комуністів,Бо люди зраду не простять!З Кремля погрози тільки й чути,"Брати" пускають в очі дим.Відшматував без бою ПутінШматочок ласий швидко...

Читати далі...

То смеркається, то світає...Час продовжує власний біг.А матуся усе чекаєНас із мандрів на свій поріг.Вічно в клопотах хилить спину,Пироги невтомно пече.І краєчком, бува, хустиниВитира сльозину з очей.Ми ж у свята батьків вітаємЛегким розписом телеграм.Рідко списуємось листами.І не балуємо рідних мам...Знову сонце за обрій сіло.Мало вогників на село...Це дитинство мені наснилось,І прозріння нарешті прийшло.Не виходить лікті кусати,На листи проставлять печать.Відійшла на спочинок мати,Бо...

Читати далі...

В краю болот,В краю дождейЖивет народ,Где нет вождей!Ну как тут быть?В том нет вины.Трудится всеВ краю должны.А то ведь как:Воздвигнут трон -К нему спешат Со всех сторон.Туда не сядбИ там не стань.Неси вождюБыстрее дань!Он сыт, обут.Ноги в тепле,Наместник БогаНа Земле.Сначала всеКричат:"Ура!"...Потом плюют,Убрать пора.Стал ненасытным,Оборзел.И завалилНемало дел.И вождь не только,А весь родГлотали всеНа полный рот!Жена там.Дочери,сыны ...Отдай имЛишние штаны. ПоэтомуВ краю болоРешили...

Читати далі...

Помню церковный воздух высоких комнат.Еще двустворчатые двери.И самовар по крайней мереПыхтел, пожалуй!Вы предлагали рафинад ...На этажерке плотно в рядСтояли книги в загляденье!Свет керосинки закопченной.Из под очков ваш взгляд запомнил.Я ваш любимый ученикИ к полке с книгами приник.Вы это видели.В подарокПреподнесли книгу "Стожары".Я замер. Стал переминатьсяС ноги на ногу...Стал прощаться.Быстрее бы с книгой пообщаться!Побыть в тиши, наедине.А вы тогда сказали мне:"Читай, ...

Читати далі...