Серпанком світ покрило спозаранку – 

Не видно далі, чим за кілька метрів 

Чому ж прокинулась сьогодні на світанку, 

Розбурхана тривогою із сонних нетрів? 

Вдивляюся в молочне диво за вікном - 

Шукаю привід знову в царство сну вернутись. 

Ще трохи обпікає кава з молоком... 

Сиджу в тумані і хочеться його торкнутись. 

Ще трохи часу і промені серпанок знищать. 

Балкон. Цигарка. Філіжанка кави й сум. 

Безглузді, безпричинні сльози горло душать... 

Лиш трошки заспокоюсь і тоді піду… 

http://pshenochka.blogspot.com/2014/07/blog-post_4.html#more

http://tvoistihi.com.ua/article/50028

Чтобы любовь не вяла в рутине дней обычных. 

Чтоб разжигать ее с годами все сильней. 

Не бойтесь вы поступков необычных 

И удивляйте вы друг друга посмелей. 

Неважно, в сексе иль на кухне – 

Вы превращайте в праздник жизнь свою. 

Тогда любовь вовеки не потухнет 

И в вечности аукнется «Люблю!» 

Хожу всегда по краю – так интересней. 

Ведь жизнь – она лишь раз дана. 

Ведь кто я? Лишь комок телесный, 

В котором бурно плещется душа. 

Без риска – не бывает приключений. 

Без приключений наша жизнь скучна 

И не бывает исключений. 

Хватайте жизнь, как за рога быка! 

http://pshenochka.blogspot.com/2014/07/blog-post_9797.html

Ой, як сумно-сумно, 

Як роса впаде. 

Ти не спав всю нічку - 

Виглядав мене. 

Ой, як важко-важко 

Рахувати час. 

На душі так тяжко - 

Розлучили нас. 

Ой, як гірко-гірко - 

Дні ті не вернуть. 

Я любила вірно, 

А тепер забудь. 

Ой, як тошно-тошно - 

Серденько живе, 

А кохання скисло. 

Щастя не верне. 

Ой, як сумно-сумно. 

Ти все ждеш і ждеш. 

Ти не спав всю нічку - 

Виглядав мене. 

П.С. Напелось сегодня по дороге на работу. 

Шукаю посмішки в обличчях

Іду й всміхаюсь всім підряд

Така у мене дивна звичка

Без неї не живу ні дня

Ховають очі перехожі

А декотрі ворчать «Чудна»

Ловлю я погляди ворожі

І іскра інколи зі дна

Але ота одна іскринка

Зігріє душу нам обом

Лікує посмішки краплинка

І прикрашає наш дурдом

Всміхаюсь у метро і в магазині

Шукаю я добро в серцях

Тепло дарую я чужій людині

У несподіваних місцях

Ми вже не вміємо радіти

Речам звичайним як колись

А що мені, в душі дитині?

И русские - не все кацапы… 

И среди украинцев попадаются хохлы… 

Но, игнорируя истории этапы, 

Опять мы содрогаемся под плач вдовы… 

Мы пенимся, кричим и материмся, 

Доказываем чью-то правоту. 

А может, бросим все и породнимся? 

И ну ее к чертям… Войну… 

Кто умный, тот на пропаганду не ведется. 

Так неужели все мы так глупы? 

Содеянное зло к тебе всегда вернется 

Так лучше сеять семя доброты. 

И если не притормозим, не оглянемся – 

Поссоримся на долгие века. 

Поверь, что в прошлое мы не вернемся, 

А жизнь уже курок взвела. 

Люблю свою страну – квітучу Україну, 

А для тебя Россия велика. 

Меж нами есть кордон, давай не строить стену? 

Давай дождемся нового витка?