І знову трагедія якої б могло не бути...

Можливо я не один такий, але мене просто дістала ця довбана владна халатність... це реально жахливо, і мені дуже не хочеться цього описувати але нажаль це є і я не можу цим не поділитися...Можливо хтось зможе краще описати ситуацію що сталася але я хочу поділитися з вами своїми переживаннями. Так важко, дуже важко але треба з цим щоссь робити...  бо якщо не покласти край цьому зараз, то ми ніколи незможемо відчути себе потрібними цій державі... В мене в голові крутиться пісня, "я не хочу бути героєм України, не цінує героїв моя країна..."  нажаль це дуже актуальна пісня на цей момент часу в якому ми живемо... далі я хочу ознайомити Вас, шановні користувачі інтернет мережі, з ситуацією що стала поштовхом до написання цього посту... попереджаю я змінив всі імена для того аби ніхто не постраждав...
Мене досить часто просять перевезти якісь речі, бо маю авто з причепом, так от подзвонила мені вчора Одна Жінка, і каже - "у нас у селі ЧП... помер АТОвець... тіло треба звозить на розтин, аби дізнатися причину смерті...з родичів тільки одна дочка і та неповнолітня... чи не міг би ти нам позичити причепа".
Відверто кажучи мене здивувало таке прохання, за моєю уявою, мала б бути якась спеціальна служба, що займається такими видами послуг, але моя уява трохи різниться з реальністю....
- ну добре, - кажу - хай приїдуть і  візьмуть причеп. - ну на цьому й порішили...
я чекаю що хтось приїде по причеп а ніхто не їде... тоді я набираю телефон Однієї Жінки, бо саме хотів їхати по своїх справах... вона бере трубку і каже.
 - Юра виручай, ніхто не може поїхати, ми з головою сільради їдемо до тебе вмовляти тебе повезти тіло...
я відповідаю що я зайнятий мені треба відвезти людину в інше місце і я не можу також... ну врешті решт, вирішили зробити так - я везу тіло а моїми справами займається голова сільради... так і зробили...
далі буде найцікавіше... привезли ми тіло... як раз попали на обід... лікаря не було... сказали, давйте тіло ми подивимся приїде лікар напише заключення...
поки ми чекали, я запитую у Жінки...
 - А що в районній раді не можуть виділити транспорт, це ж все таки учасник АТО?...
її відповідь мене шокувала...
 - Вони мовляв кажуть що у вас багато арендарів, шукайте спонсорів серед них, у нас не має коштів...
я собі думаю, а хіба арендарі наймали на службу людей?, чи навіть він добровволець то хіба не держава має піклуватися про те що буде далі з тими хто віддав за неї здоров'я, і життя?...  питання реторичне...
але мої роздуми розвіяв, лікар який приїхав на чому б ви думали? так на джипі його ціна на б/в від 400000 грн, це на даний момент...  це поталогоанатом... він типу приїхав, і каже...
- якщо купите  в нас труну тіло можете забрати сьогодні... якщо ні прийдеться їхати ще раз, бо ми видаємо тіло тільки в труні...
треба сказати що родина цього АТОвця, не багата, і в селі вже домовилися що йому безкоштовно зроблять труну, а тому Жінка і каже.
- де  в законі написано що ви видаєте тіло тільки в труні?...
після не довгих перемовин лікар  погодився віддати тіло сьогодні без труни...
йдемо далі... розтин показав що причиною смерті стала двустороння гнійна пневмонія... при чому почалася вона в нього шість місяців тому, в цей час він був у АТО, бо він тільки місяць тому вернувся в запас... сам був десантником... жалувався на шлунок... пив якісь ліки... але не від пневмонії... якби кажуть його прокололи в госпіталі атибіотиками то він би живий був...  а так, маємо те що маємо... нікому не потрібний воїн, який ціною свого здоров'я і життя, створює умови щоб ми могли спокійно жити... а скільки їх таких?.. мораль цієї історії,  -  "я не хочу бути Героєм України... Не цінує героїв моя країна"... але ми ще можемо змінити цю картину, просто треба розробити державну программу підтримки і реабілітації воїнів, щоб кожен хто повернувся проходив повне медичне обстеження... щоб не було таких випадків, щоб люди почувалися потрібними цій Державі... сподіваюся на розуміння Лікарю велика подяка за те що увійшов у положення, і не став  створювати перешкод на останньому шляху героя... Слава Україні...