Геннадій Сахаров: Як убити підараса.

Підараса убити – не фокус. Нам порадив відомий поет, Написавши поширений опус, Про який аж гуде інтернет, Не скиглити, не плакать, не нити Як напала на неньку чума. А убити. Банально убити. І позбавитись того більма. Підараса убити нескладно - Поділити й спалити майно, Чухать чуба й волать недоладно: «Як ми влізли у цеє лайно?» Підараса убити не штука, Та гіркий з того виточим мід І у двері постука розпука: «Що робитимем далі, сусід, Як зросло таке чудо в городі, Поки ніжились ми на печі, Приносили офіри свободі, На чужинців гострили мечі?» А воно під ногами пробилось, І незчулися як розрослось, Як у землю коріннями впилось, Як по наших ланах розповзлось. Як оплутало руки і ноги, Як на душу камінням лягло, Як закрило нам світлі дороги, Як у морок недолі втягло. Хата з краю згоряє найперша. Придивися до себе, сусід, Чи не вибрав дорогу найлегшу, Чи борониш свій рід як нам слід? Не чекаймо слушнішого часу І не стіймо в понурій юрбі. Якщо хочеш убить підараса

Спершу вбий підараса в собі.