Вогник сігарєти зі шкварчанням гасне,Дорогі малята, наша жизнь прекрасна.Дим напівпрозорий тягнеться до стелі,Наші дні і ночі, мов той цирк, веселі.Душі безтурботні прагнуть небуття,Ось воно яке покращення життя.

Немає в нашій жизні ні щастя, ні любові,Зростають у душі печалі стопудові.Всі женсчини продажні й бридкі мов скипідар,А Сонце, як відомо, то довбаний ліхтар!

Коли є в кишені пачка сігарєт,То здається, шо усе не так погано...Ну, а єслі сігаретів більше нєт,Травиться нічим. Горе наркоману...

Над моєю головою, дє-то понад хмарамиРасположен темний Космос з різними почварами.У пространстві безвоздушнім ці бридкі тварюкиТєрпєліво космонавтів ждуть собі у руки,Щоби вижерти їх мозок, виколупать очі...Висмоктать кишки з скафандра теж вони охочі... В Космосі немає миру й спокою оп'ять,І зірки лякливим світлом сумно мерехтять...

Єсть у Януковича топірець любімий,Вигострений добре металічний друг.Коли хтось не слуха, він його підніме'...В єтом разі кожний чуствує іспуг. Ще у Януковіча знамя є червоне,Вишиті на ньому серп і молоток.Їздить по країні в золотій короніЗ топором і флагом донєцкій паріньок...

«Слоном в посудной лавке родной речи Поэт не может быть»! - Я повторюсь – отмечу. И ритм, и рифма – не для «красного словца». Поэту лишь под стать: роль Мудреца! (c)Какаятоженсчіна Я гівновірші складаю не для красного словцаВ єтом творчіствє вбачаю я діяння МудрєцаОсідлавши ритм і риму і другую хрєнотєнь,Вам, читатєлі, дарую одкровєнну... красоту!

Над кущем кружляє хрущ,Над хрущем нікого.Я навєрно невмирущ,Нє судітє строго. У траві сопе їжакНаче поросятко.Нєт, рібята, всьо нє такВсьо нє так, малятка...

Я маю мислі різного ґатунку,Вони блукають в нетрях голови,Долазять і до серця і до шлунку,Та обмаль умних серед них, уви... У полі жито рясно проростає,У річці риби, в небі самольот.І мислі моє тіло наполняють,І ощущєньє єсть - міня порвьот. Розірве рєзко кості чєрєпниє,І мов осколкі од гранати Ф-1Нестимуться думки мої дурниє, Щоб досягнути до нових вершин....

Дуже прикро, шо не маю я ума у голові,Замість нього в черепушці таргани сидять живі...Очєнь грусно буть дебілом, вам скажу я, нє тая.Потому мой стіх пєчялєн, оттого страдаю я. І нічого вже не вдієш, не убити тарганів.Доведеться з ними жити ще достатньо много днів...Всю фігню життя такого описати нєту сіл,Можу лиш констатувати однозначно - я дебіл!

День за днем, що крок за кроком. Десь, кудись минає час. Я не встиг моргнути оком, Як весна прийшла до нас.. (с)Какойтапоет Я всю зиму проморгав обома очима,Та весна оп'ять прийшла, подолавши зиму.Відчуваю - в етом єсть шо-то невблаганне!На гроді бузина, в Києві каштани...