…Білі ружі в моїх руках, Хоч на дворі холодний грудень. Насолоди біжить ріка, Білі ружі в моїх руках - То загублені у вершках Твої ніжні солодкі груди. (с)Какойтагеній Хоч на дворі холодний грудень,Я тримаю тебе за груди,Загубив їх колись у сметаніІ злякався. Вони ж останні!Їх знайшов у вершках пізнішеІ узявся за них ніжніше…Та помітив, що з перелякуУхопив я тебе за сраку…

Поезія із циклу Врєміна года Літо спектоне прийшло,Тьолкі пітніють...І сквозь транвая стєклоНебо синіє...

Я би міг написать Януковичу оду,Но не буду, поскольку я аполітічєн….Я писатиму токо про женскую вроду,І про їхні цицьки, засунуті в ліфчік.Про погоду писатиму я вдохновєнно,Про родниє простори, тріскучі морози,Про свої почуття напишу сокровенні,І про те, як цвіти проростають в навозі…Ще писатиму я про космічну безодню,У котрій астероїди прутко гасають,Напишу про наближення кари господнєй,Об’ясню отчєго всі живі помирають…Тікі про Януковича не напишу я,Його сяючий геній словам не підвладний…І...

Читати далі...

В моєму черепі сховалась пустота,Обмежена кістками порожнеча…Крізь неї гулкє ехо проліта’Із вуха в вухо. І нема підставВважать, шо я морально ізувєчєн.

Падають з неба вниз каплі дождя пузаті,Чухаю свій живіт, лежачі на кроваті...Скоро ліства з дерев падатиме в повільно.Хто мені відповість, чом я такий дебільний?

Путін Володя хлопчисько білявийСидів у сортирі й про Родіну дбав.Поруч замочений труп терористаВже бездиханний незграбно лежав… Нєрвно Володя м’яв у долоняхТрикольоровий протівогазПутін герой і тому він ніколиВ жизні своєй не срав в унітаз…

Хурєапар на тебе чекає і топор зажимає в руці.Хоч про нього ніхто ще не знає, та його вже пугаються всі.Хурєапар пильнує зі схрону, його погляд мов камінь важкий,Топірець же у нього для того,шоб тебе порубать на шматки.Ти зустрінешся з ним незабаром,ти узнаєш його і тодіблискавичним і влучним ударомти отримаєш враз по балді...

Шурує дощ.... і ти січас однаВдивляєшся вологими очимаУ скло брудне холодного вікна,А тілом остаєшся недвіжима... Навєрно обо мнє мічтаєш ти,А може й о другом каком дебілє...Сумуєш у обіймах самоти,І шось шепочуть губи зкам'янілі...

Моя кохана нєвідімкой стала*,І ходить непомітна для всіх нас.Її краса, що хлопців осліпляла,Доступна лиш навпомацки січас. Її очиська більше не зелені,І не коралові тепер її вуста,Всі кольори утратіли значєньє,Бо зникла візуальна красота. Не треба більше красить їй рєсніци,Одєжда модна тоже нє нужна,І вже нема ніякої різниці Блондінкой чи брюнєткой є вона... т.є. її оптічєска плотность порестала відрізняться од оптічєской плотності середовища, в данному разі воздуха.

я любил ее настолько, что не мог не пожениться, но задумался потом я - а зачем мне табуретка? (с)Какойтамусчіна Луччє табурєткі жінки не знайти,Кращої супругі просто не буває.Табурєтка стройна – геній красоти,І в квартирі мало місця занімає.