Ще одненька варіація на тему лосін Плачуть дівчата,Соплі течуть на лосіни,Їх оченятаТакі удівітєльно сині...

Стучить за вікном якась жалізяка,Я думаю мисль не спєша -Планета Земля то огромная срака,В которой томіцца душа... Кружляє та срака по власній орбітіСпинитись не може нікак.І ходять по ній дебіляки немиті,Нащадки кмітливих макак.

Ходять по небу тучіІ у вікно заглядають...Чого ти мені не даєшДосі не понімаю...

По просьбє невгамовних фанаток Поети не ходять в лосінах,В лосінах поезії тєсно.Сімейні трусиУ наші часиНайкаще поезії мєсто! А тіпєрь, вніманіє, вапрос:Должни лі поети ходить в лосінах?

Хотів я стати генієм величнимІ лірою бентежити серця,Та залишився йолопом обичним.Життя іде... нема йому кінця... Хто він Чай-Какай? Величний геній ілі обичний йолоп?

Земля совєршила іще одне коло...І ранок гівонний настав,Я врешті збагнув своїм розумом кволим,Як Всесвіт мене задовбав. Кидається листям в істєрікє осінь,Ліхтарик потроху згаса'...Життя - веремія статевих відносин,Тьолкі, бухло, ковбаса...

Із цикла Врєміна года Осінь прийшла чергова Тьолкі вдягають лосіни,Незрозумілі словаВітер шепоче осінній...

Из раннього От красівих гарних лєдіЯ тікаю на мопеді...

Я хочу итальянского принца, Вот такие имею мечты, Чтобы: пьяцца, дэ Пальма и Ницца, Почемуто же снишься мне ты? (с) Какаятоженсчіна Як хорошо, шо я тобі не снюсь,Ще краще те, шо ти мені не снишся.Я оказаться в женскіх снах боюсь,Бо там усяке може приключиться... Отож нехай насниться тобі принц,Шо гордо на коняці воссєдає.А я в подобних еротичних снахУчастія давно не прінімаю.

Як жаль, шо ти мене не любиш, не отдаєшся кожен день...Я через це переживаю й ріфмую всяку хрєнотєнь...Почну бухати, геть зіп'юся і навернуся під транвай,Бо без твого кохання жити я не умію зазвичай. Коли ж частини мого тіла* складуть в труну, шоб закопать,Ти, осознавши боль утрати, до мене прибіжиш оп'ять,Та я тебе вже не зустріну, не улибнусь тобі ніяк,Бо пошматований транваєм лежу в труні, і я мертвяк... *Це потому шо мене транвай переїде