Існує стійка традиція в історіографії, передусім російській,  за якою вважається, що українське духовенство, навіть те, яке мало дружні стосунки з Мазепою, одностайно засудило його перехід до шведів і підтримало ідею Петра про анафему. Новітні дослідження діяльності українських церковних лідерів, і насамперед Стефана Яворського, спростовують таку думку. Що стосується самої анафеми, то її, безумовно, було оголошено за прямим указом Петра («ізволтє онаго за такое ево дело публічно в саборной церкві проклятію предать») і часу на її серйозне богословське пояснення просто не було. 

Матеріали таємного розшуку РДАДА наводять цікаві свідчення невдоволення українського духовенства. Колишній лохвицький протопоп 1724 року під час оголошення анафеми в одній із церков сказав: «Наш Мазепа свят і будет на небе, а ваш государь нет». У 1727 році в Соловецькому монастирі виходець з України ієромонах Гервасій під час анафеми висловився ще радикальніше: «Наш Мазепа свят, а ваш москаль – скурвий син». Іще один характерний приклад: священник в одній із церков під Києвом, побудаваній на гроші Мазепи, під час знищення всіх нагадувань про гетьмана сховав гравюрю Д. Галятовського. Гравюра була зроблена на честь Мазепи і містила його портрет. Священник приліпив гравюрю під полотном, на якому (дуже символічно) було зображено Розп"яття. 

Раніше невідомі проповіді Стефана Яворського також малюють картину активного неприйняття ієрархом дій Петра. В опублікованій проповіді Стефана Яворського говорилося «о царе Валтасаре, плющем із церковних сосудов…», робилися прямі натяки на неблагочестиві петровські асамблеї і (мовою біблійних пророцтв) пророкувався Божий гнів, який мав упасти на Росію за гріхи її правителя.

Ця проповідь була написана 13 листопада 1708 року, тоюто наступного дня після того, як він, примущений Петром, оголосив церковну анафему Івану Мазепі. Ця проповідь, зрозуміло, не була оголошена, але, справедливо пише В. Живов, утримався від протесту Яворський, «по відімості, не мог – трудно прідмать болеє красноречівоє свідєтєльство его тайной ненависти к Петру». Ця проповідь змушує переглянути питання ставлення до вчинку Мазепи і серед вищого українського духовенства. 

Зроблений італьським експертом українського бароко Джованною Броджі-Беркофф блискучий аналіз самої проповіді Яворського, в якій він проголошував анафему Мазепі, показує, що і цей документ був складений езопівською мовою.. В основі проповіді – перелік заслуг гетьмана за 20 років його діяльності. Мазепу порівняно з оливковим деревом. І лише після цього йде прокляття. Але мистецтво риторики дало змогу Яворському побудувати свій текст таким чином, що навіть виконуючи волю Петра і проклинаючи мазепу, він акцентував увагу слухача на заслугах гетьмана.

У грудні 1708 року С.Яворський виголосив іншу викривальну промову, де виступав проти політики Петра. І ній він говорив «о насільствено пострижених женах і живущіх с разведшимся мужем блудницах», що в усіх сучасників, звісно ж, асоціювалося з Петром, Євдокією Лопухіною й Катериною (Мартою Скавронською). А ось витончену в барочному стилі проповідь із засудженням бриття бороди Яворський залиший тільки на папері.

Звичайно, самотужки виступати проти машини молодої петровської імперії Яворський не міг. Замість викривальних промов його незабаром довелося виголошувати панегрники з нагоди Полтавської перемоги. Проте ж усе було не так просто, як часто це подіють в історичних роботах.

Примирення по-польськи: УПА - злочинці, АК - герої

Зачистка шкільних бібліотек а-ля Табачник

Сергій ГОРИЦВІТ,
м. Одеса

Про те, що Дмитра Табачника давно визнали інквізитором української освіти, відомо всім. Цей відвертий українофоб діє на догоду Кремлю. Та йому замало переписування підручників з історії, вилучення з них цілих періодів національних визвольних змагань і постатей справжніх героїв нашого народу. Дійшло до того, що вчителі історії змушені викладати свій предмет за рекомендаціями написаного в Москві в умовах секретності спільного російсько-українського посібника. Та всеохопна толерантність Табачника щодо “старшого брата” не має меж.
Останнім часом освітяни заходилися під виглядом утилізації старих книжок зачищати шкільні бібліотеки від літератури, яка “не відповідає політиці керівництва країною”. Підручники про “Бандер” та “Шухевичів”, які видані за попередньої влади й нині зберігаються у книгозбірнях, тепер вважаються “шкідливими” і підлягають вилученню. Хоч прямої письмової міністерської вказівки на проведення такої інквізиції годі й шукати, та зачистка йде повним ходом, зокрема, у південних і східних регіонах країни. Широкого розголосу набуло повідомлення, що начальник Одеського міського управління освіти Зінаїда Цвірінько на березневій нараді директорів шкіл дала підлеглим усну вказівку привести фонди бібліотек у відповідність із нинішнім курсом влади. Ідеться про утилізацію значного масиву книжок, плакатів і рефератів. Коли хтось із присутніх зауважив, що низка матеріалів стосується тем, які ще є у шкільній програмі, чиновниця відповіла: “Ті, що складали програму, теж могли не додивитися. Ви всі тут самі маєте все розуміти…”.
Довідавшись про це, активісти місцевих осередків партій УДАР і “Фронт змін” негайно забили тривогу і зажадали офіційних пояснень від міського управління освіти. Прагнучи вигородити свого керівника, заступник начальника управління Вікторія Іщенко заявила, що йдеться не про цензуру, а про звичну утилізацію списаних старих книжок. Але потім сказала, що списанню підлягають книжки “неактуальні й ті, що не мають грифа Міністерства освіти”.
Таке “роз’яснення” лише посилило підозру опозиціонерів, що фонди шкільних бібліотек приведуть у відповідність до написаних під орудою Дмитра Табачника підручників з історії. А там, як відомо, немає розділів про героїв Крут, Українських Січових стрільців, про визвольну боротьбу УПА, а Другу Світову війну подано в радянському трактуванні як Велику Вітчизняну. Тож новітній підручник з історії для учнів 10—11 класів, написаний львівськими науковцями, де чільне місце посідає правдиве висвітлення боротьби українського народу за незалежність держави, чи не першим викинуть на смітник. Адже він “антитабачниківський”, а отже, й не має міністерського дозвільного грифа.
Натомість електронний підручник для восьмикласників з історії Одеси, створений міським головою Олексієм Костусєвим, затвердило Міністерство освіти. У ньому замовчується понад 600-літня історія українського міста Коцюбієв (Хаджибей), яке Катерина ІІ лише перейменувала на Одесу й тому стала вважатися його засновницею. Це справжній посібник з українофобії, зерна якої так заповзятливо сіють табачники й костусєви.
Наприкінці березня на знак протесту проти вилучення з бібліотек книжок з української історії, неугодних правлячій партії, молоді активісти партій УДАР і “Фронт змін” провели спільну акцію біля Приморської районної адміністрації міста Одеси. У своїх виступах учасники пікету наголошували, що “підкилимове” розпорядження про запровадження цензури в шкільних бібліотеках свідчить про посилення тоталітаризму. Влада боїться, щоб молодь знала правду про героїв боротьби за волю народу. “Якщо так і далі піде, — зауважували промовці, — то цілком імовірно, що й твори Шевченка, Франка і Лесі Українки можуть зникнути зі шкільних програм, бо їхні погляди розходяться з політикою партії влади”.
Під час акції представники молодіжного крила опозиційних партій пообіцяли взяти під свій контроль шкільні бібліотеки Одеси, постійно звіряти, що там з політичних мотивів вилучили на догоду місцевим українофобам. Їхній сигнал SOS мав би спонукати і “Просвіту”, й інші патріотичні громадські організації бути пильними щодо намагань влади цензурувати книгозбірні. І не лише в Одесі.

http://tvi.ua/new/2013/04/17/protest_proty_budivnyctva_khramu_na_dytyachomu_maydanchyku_u_kyyevi_pereris_u_sutychku

"Додамо кілька доречних дрібних нюансів. На початку XVI сторіччя представники бездержавного українського народу, пересічні канівські міщани могли самотужки відбити татарський напад, потім наздогнати відступаючу орду в полі й порубати вщент. Це – так, між іншим. І своя держава їм не надто була потрібна."

Черкаську філармонію таки очолила 23-річна "регіоналка"

?????