«Посіявши в Радянському союзі хаос, ми непомітно підмінемо їхні цінності на фальшиві й змусимо повірити в ці ціності. Ми знайдемо своїх однодумців і спільників у самій Росії. Епізод за епізодом розігруватиметься грандіозна за своїми масштабами трагедія загибелі найнепокірнішого народу на Землі, остаточного, незворотнього згасання його самосвідомості. Із літератури й мистецтва ми, наприклад, поступово, витруїмо їхню соціальну сутність, відівчимо художників, відібємо у них бажання займатися зображеннями, дослідженнями тих процесів, які відбуваються в глибинах народних мас. Література, кіно, театри – зображуватимуть і підноситимуть найниціші людські почуття. Ми будемо всіляко підтримувати й звеличувати так званих митців, які насаджуватимуть і вдовбуватимуть в людську свідомість культ сексу, насильства, садизму, зрадництва, - словом, всякої аморальності.
    В управлінні державою ми створимо хаос і безладдя. Ми будемо непомітно, але активно й постійно сприяти самодурству чиновників, хабарництву, безпринципності. Чесність і порідність висміюватимуться й нікому не будуть потрібні, перетворяться на пережиток минулого. Хамство й нахабність, брехня й обман, пияцтво і наркоманія, тваринних страх одного перед одним, зрадництво, націоналізм, ворожість народів, і насамперед ненависть до російського народу, - все це ми будемо спритно й непомітно культивувати, все це розквітатиме махровим цвітом.
       І лише незначна кількість людей здогадуватимуться чи навіть розумітиме, що відбувається. Але таких людей поставимо в безпорадне становище, перетворимо на посміховисько, знайдемо спосіб їх обрехати й оголосити покидьками суспільства. Будемо спотворювати і знищувати основи моралі. Будемо завжди робити ставку на молодь. Будемо деморалізувати, розбещувати, розтлівати її. Ми зробимо з них молодих цинніків, хамів, космополитів. Ось так це ми й зробимо»

Промова ідеолога «холодної війни» і засновника ЦРУ Алена Даллеса, яку він проголосив у 1945 році.


Із книги М.І. Сенченко «Латентні структури світової політики»

Співпраця Горбачова з сіоністами та жидівськими організаціями була високо оцінена латентними структурами світової політики. «Горбачов отримав дві премії царя Давида; навіть серед жидів немає таких, щоб отримували зразу дві премії. А нежид Горбачов – отримав. Та ще й з написом «За заслуги перед жидівським народом».

.... Горбачов вів переговори з президентом США Р. Рейганом стосовно обмеження стратегічних озброєнь ОСО-2. СРСР було залишено мінімальну кількість ядерних боєголовок, країна виявилася безахисною перед можливою агресією, а програма «Буран» високих військових оборонних технологій (понад 500) була знищена. Американцям продали найновішу радянську зброю, в тому числі й літак – супутник науково – дослідного інституту «Гранат». До 1991 року НАТО отримало від Горбачова «вливань» на суму 20 млрд доларів. Так «кращий німець року», якому не дісталося білої ярмулки, й лауреат Нобелівської премії миру вирішив за весь радянський народ проблему його безпеки. В 1995 році державна безпека Російської Федерації виявилася втричі гірше забезпеченою, ніж безпека США.



Пі.Сі. По-перше, факти - річ вперта. Можна перевірити.
         По-друге, я нікому своїх думок не нав"язую, не подобається не читайте, переконувати когось річ утопічна. Якщо Ви не знаєте, то вами будуть маніпулювати ті хто знає.

“Собака володіє однією прекрасною душевною якістю – вона пам’ятає добро. Вона оберігає дім своїх добродіїв до самої смерті. Ти ж позбавлений чеснот собаки, розум якої можна порівняти з людським. Я запитую себе, до кого ти можеш бути справедливим у такому стані духу, коли навіть своїх благодійників зустрічаєш вороже, як лев”

Згідно цієї легенди всі люди на Землі повинні бути жидами. Маються на увазі всі люди без винятку. Геть-геть усі! – починаючи з ескімосів Гренландії, китайців та японців на Далекому Сході, далі – бушмени Австралії, негри Африки, і так далі аж до аборигенів Вогненної Землі у Південній Америці, – всі вони нащадки біблійних жидів: Адама та Ноя. Більш безглуздої вигадки годі й сподіватись. В ці побрехеньки не повірить жоден школяр молодших класів, а християни вірять. Принаймні їх спонукає до цього християнська релігія. Адже визнання Старого завіту, як священного писання, накладає обов’язок на всіх християн визнавати цей сміховинний та абсурдний факт. Безперечно, всі усвідомлюють, що це не так, але наскільки не так – навіть уявити собі не можуть.
Згідно цієї легенди наш всесвіт було створено у 5509 році до нашої доби. Ця дата офіційно затверджена на VІ Вселенському Соборі в Костянтинополі у 681 році. Однак церковники трохи помились відносно дати жидівського "сутворіння" світу – на декілька ТИСЯЧ років! Адже за біблією жидівське "сутворіння" світу відбулось у 3216 році до н.д.. Відтак злукавили "святі отці" на Вселенському Соборі, а пересвідчитись у цьому може кожний, розгорнувши біблію. Це легко вираховується за датами: від Адама до Ноя минає 1046 літ (ВЗ 1-книга Мойсея, 5 розділ), на час потопу Ною виповнюється 600 літ (1М 8/13), і це був останній потоп: "більш не буде потопу, щоб землю нищити" (1М 9/11); а останній потоп за свідченням древніх істориків стався у 1570 р. до н.д. за царя Девкаліона (НЦ с.268).
Як не прикро, але визнання жидівського бога Яхве (він же Егова, далі по тексту Яхве-Егова) за Всевишнього Господа Бога – винищує історичне минуле кожного народу, оскільки в цьому випадку усі буцім-то постають як нащадки жидів – допотопного Адама та після-потопного Ноя.

{Згадані назви іудейського народу (російськомовне - євреї чи українське - жиди) мають відношення до часів минулої доби та перших тисячоліть н.д.,а не до сучасних представників іудейської нації (прим. автора)}.

Жидівська легенда про походження людства викладена в християнському літописі Русі під назвою "Повість минулих літ", де літописці-християни запровадили жидівську вигадку як відправний пункт історії України-Русі. Цей акт нечуваного вандалізму радісно схвалюється прибічниками християнства, які мають свою частку з церковного бізнесу світового масштабу. Ось що мовиться в матеріалах Республіканського Центру духовної культуру: "Нестор дав більш наукову оповідь, більш наближену до грецької життєвої традиції. Простора передмова змальовує чудову всесвітньо-історично схему, де означене місце руського народу в історії Церкви Христової" (ТД с.7).
Можливо, вказана дата створіння світу (до н.д. 5509р. чи 3216р. як більш вірогідна) не заперечує літочисленню багатьох народів, як то Ізраїлю, США, Росії тощо, але ніяк не відповідає історичному минулому українців й України в цілому. Ми маємо прямі свідчення, що на теренах України існували стародавні держави, такі як Ората (Оріана), Царство Антів, Русь (ДБ с.93). Відносно Києва також є археологічні свідчення щодо існування на місці сучасного Києва древнього поселення ще за 25000 років до н.д., тобто двадцять сім тисяч років тому (ЭК, Кирилівська стоянка). Відтак перше поселення на території Києва, отож і офіційний відлік історії м.Києва (не полишеного людьми зо дня першопоселення) починається за 20 тисяч років до жидівського "сутворіння світу", а точніше до появи семітських племен в "Едемі".
Дата біблійного "сутворіння" жидів 3216 року до н.д. більш справдешня ще й тому, бо маємо історичні свідчення про те, що семітське плем'я кочовиків вигулькнуло у 2500-х роках до н.д. в месопотамському Шумері (долина Тигра і Євфрату, де вихідці з України розбудували державу Шумер). Зрозуміло, що неписемні юдеї-кочовики, придибавши до Межиріччя, були вражені пануючою там культурою та незбагненно височенним на той час рівнем цивілізації. Відтак Межиріччя в убогій уяві юдеїв ототожнилось з земним раєм (по-жидівськи "Едем"), що й знайшло своє відображення в перших книгах жидівської біблії.
Таким чином постає вочевидь, що нашу землю і нас – українців й усіх слав’ян – створив не жидівський бог Ягве-Єгова (символ "Шестикутна Зірка"), докинувши жидам свого сумнівного сина, Ісуса Христоса (символ "Розп’яття"), а Бог набагато древніший, український, – Бог-Творець на ім’я Род (символ "Сокіл"), а Його син Дажбог (символ "Променисте Сонце") споконвік піклується за українців і всіх слав’ян.
"За висловом акад. Б.А.Рибакова, увесь незбагненно величезний проміжок часу від первісного анімізму до державного культу Перуна Хст. був заповнений стійким культом Рода – Бога Всесвіту, природи й врожаю. Церковні письменники Стародавньої Русі визнавали Рода як суперника християнського бога-творця.., бо культ Рода – релігія мало не всього старого світу... З ім’ям Рода пов’язана назва древнього міста Родня (Родень поблизу р. Рось), який спочатку був племінним культовим центром найстародавнішої цивілізації слав’янства" (МФ с.26).
З поміччю свого Бога-Творця древні українці навчилися обробляти землю, винайшли плуг і стали першими оріями на землі. "Орії – першоорачі світу приручили коня, винайшли колесо та плуг, першими в світі окультивували жито, пшеницю, просо. Свої знання вони понесли в Китай, Індію, Месопотамію, Палестину, Єгипет, Північну Італію, на Балкани, в Західну Європу. Племена оріїв були пращурами всіх індоєвропейських народів" (СП). Це посвідчено пелазгійськими письменами, віднайденими в Середземномор'ї. Пелазги (з древньогрецького «лелеки») – об’єднання давньоукраїнських племен, що переселялись з прадавньої України-Оріани на нові землі. На думку Страбона й Діонісія Галікарнаського, ім’я Пелазги дане за те, що вони масово й згуртовано долали великі відстані, змінюючи місце свого проживання.
Зрозуміло, що подібні переселення відбувались до жидівського "сутворіння" світу, коли ні за яких жидів не було й помину, бо вони вилупились як голопуцьки у всесвітній історії у вигляді плебеїв – рабів єгиптян, як самі розповідають про це у біблійний книзі "Вихід". Саме від цього – від рабського безсилля й зародилась шовіністична жидівська релігія – Іудаїзм, з її прабатьком нацизму, ненаситним на вбивства, заздрісним богом Яхве-Еговою, котрому заходить дур у голову ще зі Старого завіту: "І промовив Господь: “Зітру Я людину з поверхні землі,– від людини аж до скотини, аж до плазунів, аж до птаства небесного... Я ось наведу потоп, воду на землю, щоб з-під неба винищити кожне тіло, в якому дух життя. Помре все, що на землі!”... І винищив Господь усяку істоту на поверхні землі" (1М 6/7,17; 7/23). Завдяки своєму навіженому богу, жиди вдерлися до "землі обітованої" (Палестини), а завдяки Ісусу Христу – пішли далі по всьому світу.
Знамено, що на той час як Мойсей виводив своє жидівське плем’я з єгипетського рабства, никаючи по пустелі у пошуках землі обітованої, Київ все стояв на святих горах, а наше українська держава звалася на той час Царством Антів, яке очолював цар Ор зі своїми легендарними синами – Києм, Щеком, Хоривом (ВК д.4г). По своїй площі Царство Антів перевершувало відомі всім імперії, як Олекси Македонського (вихідця з пелазгів), так і більш пізню Римську імперію, хижі наміри якої стримували українці-руси на південно-західному кордоні Царства Антів багатокілометровими Трояновими валами, котрі можна знайти на території сучасної Молдови: 46° північної широти та 29° східної довготи ("Атлас СССР", М. 1962г.).
Не будемо відволікатись на більш широкий огляд свідчень стародавності історії українського народу згідно знаку зодіаку, давніше якого немає в жодній релігії світу (КУ с.66 «Вісім тисячоліть археологічної космології України»), оскільки українська релігія сягає таких глибин тисячоліть, коли ніяких інших релігій взагалі не існувало на землі! Тому ніяка жовторота релігія, зокрема й плебейська релігія жидів-іудаїстів, була неспроможна знищити українські (слав’янські) тисячолітні традиції й релігійні свята інакше як оманою та хитрістю. Перш за все жиди перебрехали свою язичницьку релігію у Новому завіті, приховавши дійсне ім’я жидівського бога Яхве-Егови під старослав’янське gospodь – господин. Цю форму звернення до древньо-слав’янського Сонця-Бога знаходимо у реченні Ярославни до Дажбога: "Чому, Господине, простер гарячу лучу свою на воїв Лада?" ("Слово о полку Ігореві"). Там же, у "Слові" неодноразово згадується за українців як онуків Дажбога.
Сховавши Яхве-Егову за ім’ям Господа, християни переінакшили старослав’янського Дия (Бога Ясного Неба) на Дия-вола, згідно древньоукраїнському астральному символу Вола (Бика, Тільця); германський варіант Люцифер, що означало – Вранішня Зоря. У такий спосіб поганська релігія жидів перевернула всі древні релігійні поняття слав'янських народів навпаки, очорнивши день і обіливши ніч, а тоді заповзялася нищили всі древні письмена, що утримували найстародавніші відголоси історії людства, – зокрема, були спалені найдавніші бібліотеки минулої доби в Олександрії, Римі, тощо. Християнське мракобісся знищило всі старослав'янські письмові свідчення древньої історії України-Руси, записаної волхвами – служителями української Православної релігії. Винищувалось все: легенди, міти, думи, веди, кощуни – тобто міфи, від древньо-українського "кощунити" – розповідати під музичний акомпанемент. Крім того церковники знищили й саму древньо-українську писемність, замінивши її новоствореною абеткою братів-жидів Кирила та Мефодія. Жидівське "просвітительство" спростовує М. Брайчевський: "Перепоною до вірного розуміння ситуації була запроваджена думка, що писемність на Русь прийшла з Болгарії тільки після релігійного акту 988р. і, таким чином, ніякої більш древньої історичної традиції тут не було. Нові дослідження доказали хибність цього ствердження". Відтак, винищивши у варварський спосіб усі свідчення древньо-української писемності й історії, церковники перебрехали на жидівський копил усі українські релігійні свята, які підносять тепер як буцімто християнські, у тому числі й триєдність божу (символіка Тризуба у Гербі України), і навіть наймення релігія – Православ’я, котре, як вже мовилось, не має ніякого відношення до християнства.
Тож навіщо нам, нащадкам велетного народу, врізати власну історію на догоду жидівський релігії!? Адже історія українського народу й усіх слав’ян настільки древня й велична, що поряд неї історія жидів виглядає миршавим Ягнятком (Агнцем) супроти могутнього Бика!

Д. Берест

Самым чудовищным проявлением авторитарного аспекта
Христианства была католическая Инквизиция. Так называемая
«Святая Инквизиция» — охраняла незыблемость именно тех
догматов, которые я описал в этой статье, потому, что она
отождествляла незыблемость авторитета такого Бога — Творца, с
незыблемостью устоев феодального теократического государства.
И самое трагичное в этой истории то, что способ, который Иисус
выбрал для привнесения в мир своих нравственных заповедей –
являлся основной предпосылкой Инквизиции, сделав ее
неизбежной. Прекрасное учение о нравственности могло быть
использовано во зло Человечеству, именно потому, что Иисус и
Апостолы опирались на авторитет Бога -Творца и подчинили
мораль этому Богу. Тем самым они объявили себя единственными
носителями абсолютной истины в последней инстанции: «Ибо кто
познал ум Господень, чтобы мог судить его? А у нас ум
Христов». (Посл. 1-е к Коринфянам, гл. 2, стих 16.). Тем самым
они отняли у своих последователей право на свободу мысли и
слова. (Посл. к Колоссянам, гл. 2, стих 8).
Ни в Индии, ни в Китае не могло возникнуть Инквизиции, потому
что Будда, Лао-цзы, Чжуан-цзы и Конфуций не опирались на
авторитет Бога. Создавая свои учения для людей, каждый из них
говорил от своего имени. Они допускали, что могут ошибаться,
как и любой человек. Поэтому они и их последователи всегда
имели право спорить, и пытаться доказать свою правоту, иметь
собственное мнение и свободно искать истину. Эти учителя
никогда не противопоставляли Бога и Человека. У них было
понятие божественности в человеке и природе, но не было Бога —
Творца, который ВСЕ СОЗДАЛ ДЛЯ СЕБЯ. Вспомните слова Апостола
Павла: «Ибо им (Богом) создано все, … – все Им и для Него
создано». (Посл. Павла к Колоссянам, гл. 1, стих 16.)
Любая власть всегда стремилась использовать идею Бога — Творца
для самоутверждения и оправдания своей несправедливости. Так
было всегда. И в Египте, и в Вавилоне, и в Месопотамии и в
России 19-го века. Иисус должен был понимать это. Но он не
смог пойти против традиции — говорить от имени Бога. Дело в
том, что в Израиле и Пророки, и Моисей не видели лучшего
способа для привнесения в жизнь новых заповедей и законов, чем
прибегнуть к авторитету Бога. Они все утверждали, что их
устами говорит Сам Бог: «Ибо никогда пророчество не было
произносимо по воле человеческой, но изрекали его святые Божии
человеки, будучи движимы Духом Святым». (Посл. 2-е Петра гл.
1, стих 21.). Иисус и Апостолы поступили точно также. Они
принесли в мир новые заповеди – отличающиеся от заповедей
Моисея и были уверены, что если они будут проповедовать от
своего имени – их слова не будут иметь никакого веса на фоне
«божественных истин прошлого». Они были уверены, что авторитет
учения Моисея, говорившего от имени Бога, можно перевесить,
только прибегнув к авторитету самого Бога. Иными словами — Бог
мог быть поправлен и побежден только Богом. Любой другой
источник истины, по их представлению, показался бы людям
неубедительным. (Посл. 1-е Иоанна гл. 5, стих 4, 9; посл. 1-е
к Коринфянам, гл. 2, стих 5, 10, 13, 16; посл. 2-е к
Коринфянам, гл. 3, стих 5).

"Наше радіо"!? Яке ж воно наше те радіо, коли там одні ненаші (московські) пісні. (Ще й попса відстійна).

"Наше нове кіно"!? Тільки на СТБ. Яке воно наше, коли воно ненаше, а московське. А де ж тоді наше? Одна Байрак, щось знімає, і то його дивитися не можна.

"Золотий гусак"!? Українські анекдоти!? Сидять 10 жидів і лайном криють "хохлів": як кум куму хату палив, чи корову добивав.

Ну і т.д. ...

Російські військові формування і адміністративні органи, які разом з гітлерівською Німеччиною боролися у Другій світовій війні проти СРСР

Згідно з даними російського історика Ігоря Буніна, у перші тижні війни півтора мільйона червоноармійців перейшли (не здалися) у полон до німців зі зброєю в руках. Деякі – цілими з’єднаннями, під звуки дивізійних оркестрів.

Два мільйони солдатів і офіцерів кинули зброю і здалися в полон, а один мільйон відверто дезертирував.

Вісімсот тисяч червоноармійців було вбито або поранено.

Таке становище було станом на вересень 1941 року. Безвісти пропало 20 генералів та 182432 офіцери. 106 генералів, включаючи командуючих арміями, опинилося у німецькому полоні.

Більшість з перерахованих готові були боротися з більшовицько-сталінським режимом, але безмізка гітлерівська верхівка, засліплена успіхами на фронті, знехтувала цим важливим фактором.

У німецьких таборах для полонених за всю війну загинуло, а фактично було заморено голодом, 3,3 мільйона червоноармійців.

Звернення до німців з пропозиціями спільної боротьби проти СРСР видатних радянських військових старшин почали враховуватися не гітлерівською верхівкою, а більш далекоглядними і прагматичними представниками Вермахту і Абверу.

Вже під кінець 1941 року був сформований російський загін 9-ї армії Вермахту, а в січні 1942 року Російська національна народна армія – РННА, яку очолювали генерал К. Іванов і майор А. Бочаров.

У лютому 1942 року в різних підрозділах Вермахту і Вафен СС воювало півтора мільйони росіян, а у Франції боровся російський 621 артилерійський полк СС.

У липні 1943 року лише на Східному фронті на боці німців воювало 78 російських батальйонів СС.

Хоча Гітлер істерично заявляв, що до Уралу жоден слов’янин не буде носити зброю, але знекровлені німецькі дивізії вимагали поповнення, тому фельдмаршали Вермахту не звертали уваги на заяви єфрейтора Адольфа Альойзовича.

Навіть шеф гестапо Гімлер дивився крізь пальці на ці дії Вермахту і Вафен СС.

Відомо про створення «Русской освободительной народной армии» – РОНА, яка була перетворена у 29 гренадерську дивізію СС – «29 Waffen – Grenadier Divizion SS».

Була створена і 1-а російська національна бригада СС – «Дружина», яку очолював полковник Н. Радіонов. Документально зафіксовано багато менших російських есесівських загонів і навіть 2-й Російський національний загін СС під командуванням колишнього майора НКВС (!) Е. Блажевича.

Не відставала від червоних генералів і полковників у формуванні російських національних загонів і російська діаспора зі своєю «легендарною» РОА.

На особливу увагу заслуговують військові формування козаків, які мстили більшовикам ще з часів жовтневого перевороту.

Відомі такі отамани козачих антирадянських формувань, як генерали Краснов, Доманов, Шкуро, Султан-Гірей, Клича, Павлов, Коновалов та інші.

Козаки виправдовували свою участь у війні на боці німців таким гаслом: «Хоч з чортом, аби тільки проти комуни».

Згадався такий радянський курйоз на козацьку тему. Ілля Еренбург, захищаючи свій роман «Буря» на з’їзді російських письменників, часто вживав слово «Родина». Михайло Шолохов, який сидів у президії, кинув репліку: «О какой родине ты, Илья, говориш?», натякаючи Еренбургу на його попередній роман «Мой Париж». Але Еренбург миттєво зреагував: «О той, Михаил, которую твои казаки трижды продавали».

Ми перерахували тільки невеличку частину російських військових, переважно есесівських формувань, які свідомо воювали на боці гітлерівської Німеччини проти ненависного більшовицько-сталінського режиму.

Мабуть, доцільно згадати і такий факт. На одній із ділянок Ленінградського фронту до німецького командування звернувся військовий інженер 1-го рангу Іван Іванович Іванов з групою старших офіцерів, який мав доручення високих чинів фронту організувати у Ленінграді заколот проти комуністичного режиму. Але і ця пропозиція не була використана засліпленим військовими успіхами Гітлером.

Що стосується територіальних утворень на територіях, окупованих німцями, які рішуче виступали проти СРСР, то слід згадати Полоцьке утворення і Локотську республіку на території Орловської і Курської областей, які продовжували свої військові дії аж до 1947 року.

А яке ставлення сучасної путінської Росії до згаданих антирадянських формувань? Є публікації, які реабілітують Андрія Власова. Російська православна церква на території Всехсвятського храму встановила стелу, де викарбувані прізвища згаданих козачих отаманів, які надзвичайно хоробро боролися з більшовицькою гідрою.

А ось пам’ятні знаки дивізії «Галичина» і УПА москалі, вітренківці, сімоненківці і герасимівці постійно паплюжать, навіть у Львові.

Така вже природа окупанта і його малоросійських колаборантів.

Нагадуємо, що наведені факти про участь росіян у війні на боці гітлерівського Вермахту і Вафен СС взяті з офіційних документів, які досліджує видатний рівненський історик Григорій Пустовіт.