День вшанування учасників бойових дій на території інших держав

 Майже 10 років тривала ця війна. З 1979 до 1989 року близько ста п’ятдесяти тисяч українців пройшли через її горнило. 3.290 наших співвітчизників не повернулися з тієї війни, 62 - вважаються зниклими безвісти або тими, що потрапили у полон. Отримали поранення більш ніж вісім тисяч українців, 4.687 з них повернулися до рідних домівок інвалідами.

До цього часу продовжуються суперечки : навіщо взагалі Радянський Союз добровільно заліз до „афганського котла?” Жодних об’єктивних причин для прямого  військового втручання у країні не  було. У  Кабулі тоді президентом сидів Хафізулла Амін, лідер фракції „Тальк” Нора дно-демократичної партії Афганістану. 14 вересня 1979 року у результаті внутрішніх проблем у керівництві НДПА його люди вбили колишнього президента Афганістану Таракі. Це була неприємна новина для Москви, але нічого смертельного для радянської політики в Афганістані у цьому не було. Амін також залежав від підтримки СРСР, як і все керівництво НДПА. І він, так, як і Таракі, увесь час прохав   направити до Афганістану окремі радянські підрозділи для підтримки режиму, який протягом 1978-1979 років доволі швидко втрачав грунт під ногами. Читати далі