Обіцяне Клариz до теми,
як приховати те, що муляє погляд
Було то досить давно. Ми з мамою, поки наші чоловіки були в роз»їздах, затіяли побілку в кухні (то один з родинних «тарганів» -- жодних шпалер, лише побілка). Ну і вирішили закликати майстра, який кількома метрами кухні нервів з»їв на цілий ремонт квартири… З хати він забрався, а після себе лишив таааке... я власноруч застелила підлогу, щоб він її не вимазав… як йому вдалося через газети і целофан залити паркет вапном так, що він був як стеля…
Я мала намір зробити мамі сюрприз, все відмити, почистити, розставити меблі і повісити фіранки…
побачене мене шокувало, але … До маминого приходу все блищало. Увечері я крутилася на кухні, ну і поряд киця-помічниця (кошеня-підліток, яке мусить все бачити). Сіла собі на спинку кухонного диванчика і спостерігала, але їй через коробку на столі не було видно, що відбувається і вона вирішила перестрибнути на стіл. Але… котярка не бачила не тільки того, що я роблю, але й того, що за коробкою стоять банки зі свіжим смородиновим желе, ще не закриті…
Далі нарізка кадрів: хвостате чудо чотирма лапами влітає в варення; намагаючись втекти, перекидає банки; на сухій поверхні чистить лапи, розмахуючи ними…
Результат: 4 стіни, стеля, меблі, фіранки, я -- в червоні крапочки…
Тварючка, щоправда так перелякалася, що рука не здійнялася покарати її...
Ясно, що цукровий сироп просочився в побілку і стіни були вкриті не то мокрими, не то жирними плямами. Переживати візит майстра ще раз не було жодного бажання, тому в хід пішли залишки фарби і крапочки на стінах і стелі перетворилися в квіточки і листочки. У кухні зацвіли вишні.
Найважче було розписувати стелю і я заздрила Мікеланджело, який куполи розписував, лежачи у
підвісній люльці. А в мене ледь голова не відпала.
Зато у нас був дизайнерський ремонт.
Шкода, що не
сфотографували.