я і отой дядько зі скальпелем і купою страшних залізяк - дві планети з орбітами які не перетнуться. так я думала... до сьогодні..., коли наші орбіти перетнулися.
наркоз відпустив, прийшлося перейти на знеболювальне. Голова в тумані, хочеться плакати і сміятися... навряд чи від ліків, скоріше від стресу, бо коліна від страху мені потерпли ще вчора.
зараз хочу шоколаду і щоб мене гладили по голові, а мені кажуть спати і забирають ноут

Будьте всі здорові. я вас ЛЮ!

Сусіди уже третю годину щось сверлять...
я починаю побоюватися, що це щось - моя голова

Годинника вони схоже не бачили. Сподіваюся моя гра ложками по батареї їх опам"ятає

позавчора у Львові вийшла з поїзда в таку заметіль, що годі було щось побачити. спочатку навіть подумала, що то такий густий туман. між висотками протяги збивали з ніг, а сніг по лиці сік ніби нагайками.
 курило снігом аж до вечора, намело немало, але, як не дивно до 10 ранку двірники порозгрібали стежки, дорогою видно проїхався снігоочисник, бо їздили машини і не було заметів... дивина...
в центр Львова не пробувала вибиратися, якось не надихає ні погода, ні купи снігу, та й відсутність довіри до транспорту теж не додає мандрівного центрового настрою ))
вчора була пречудова погода, от би таку на Різдво!!! -5, білий-білий сніг, сліпуче сонце... кайф. Єдиний мій промах, коли пішла прогулятися, - забуті вдома темні окуляри. Ой як би вони мені не завадили. Перші 10 хвилин здавалося що осліпну. ой... є ще один... пішла гуляти в чоботях на каблуках

Сьогодні така ж краса, тільки зранку було -17.  все виблискує і сяє, як не сяє жодна ювелірка. Сьогодні я вже розумно начепила "правильні" черевики з тракторними підошвами )), окуляри і в ліс дивитися на казку. Сніг так класно каже: "рип-рип" в такт крокам.

прийшла додому, а тут гарячий рибний пиріг з гострим перчиком  і пахуча гербатка (чай) заварена з зібраних бабусею трав .

Люди, радійте життю і насолоджуйтеся дарами природи. Вона поганого не дарує.

П.С. Коли ще можна насолодитися тишею і відсутністю людей

Знаю, що знов надовго випала в реал. Просто знайшлося моїм рученькам цікаве заняття, то я й не згадувала про сидіння в інтернеті  довше, ніж того треба для роботи )

Мама попросила вишити їй ікону бісером. Ідея мене не надихала, поки я не взялася за роботу. Кайф виявився не лише в дотику до гладеньких бісеринок, а й в тому що не треба міняти кольори ниток, як у вишивці хрестиком. Знаю, знаю, кожному своє... і я своє знайшла.
[ Далі більше ]

натрапила на назву ізраїльської газети.
цілком мирна назва..."Последние известия", як мені пояснили. Повірила на слово...

але ж в оригіналі звучить як!!!
 "Едиот ахронот"

Є у мене колеги-друзі, чи друзі- колеги. Якось так складалося в житті що з кожної роботи я в своє майбутнє забирала 1-2 друзів. Напевно то щастя...

тут ситуація цікава, люди, з яких склалася  майже сім"я, спочатку ставилися одні до одних з осторогою, ба, навіть, дещо вороже. В результаті двоє одружилися, а решта в тісну компанію колег-однодумців долучили свої родини... і прищепа прижилася. Тепер у нас майже плем"я )))

Є в нас традиція раз на два тижні вриватися усім кагалом до когось у гості і ... назвемо то гульбанити...

то приказка, а казка тільки починається...

Якось так складалися зірки, що в гості до одного колеги ми ніяк не могли потрапити, завжди зривалося заплановане. а минулої суботи нарешті зрослося.

Я спекла тортик, зробила салатик, накупила шоколадок дітям, записала в голову адресу і маршрут, сіла в маршрутку і їду. Вже в дорозі з"ясовую, що забула вдома телефон.

Тим часом мої друзяки вирішили поцікавитися наскільки я далеко від місця призначення, подзвонили мені... а трубку взяли мої домашні... пояснили, що я ворона, роззява і т. ін. "Приймаюча сторона" вольовим рішенням вирішила, що я могла не запам"ятати адреси, і  що господар дому іде мене зустрічати. Зустрілися ми з ним на зупинці, причому прийшли/доїхали одночасно.

А далі... чи так...  чи так...  Женя дзвонить жінці і каже, що знайшов мене у брамі сусіднього дому заплакану і загублену і веде до хати "подогреть и обобрать". Я підсміююся... а даремно...

Люди, які мене знають, як облуплену... і друзі, і мої домашні... а я ж, крім  того, що забула телефона, не давала підстав так думати... всі повірили і чекали побачити безпорадне, перелякане і заплакане створіння... ЯК ВОНИ ТАК МОГЛИ!!! І це при тому, що в усіх інших ситуаціях мене вважають тямущою, владною, а дехто і побоюється...

і всі дружно здивувалися, що я пам"ятаю адресу, знаю маршрут, знаю район, і пам"ятаю напам"ять всі номери телефонів і сім"ї і друзів...

Одне тішить, що тепер всі мають комплекс і сумлінно вчать про всяк випадок потрібні номери телефонів ...

отаке, малята

Випхали нас за власний рахунок на 4 дні у відпустку.  я випросила різдвяні канікули, погодившись на чергування 31 зранку і 1 увечері.
 Щойно мене "ощасливили" перекроюванням графіка.
Я працюю 31 увечері.


З наступаючим вас, друзі!
хай ніхто і ніщо не псує вам передсвяткового настрою

Отакий підносик зі старого відродився для мами. На фото ще навіть фарби не висохли ) Не шедевр, але мамочка щаслива.

Дуже не сваріть

звичайно близькосхідних проблем це не вирішить, але ж як будуть казитися жиди
ЧИТАТИ ТУТ

п.с. так-так, глобально мене можна назвати антисемітом

наш мудак ойпрезидент таке городить по "фєні" що вуха в"януть...
а президент москалів  мочить "редко но метко"
всі пам"ятають його "мочить в сортирах"
 а ще є "Государство держит в руках дубинку, которой бьет всего один раз. Но по голове"

сьогодні кагебіст мене просто добив... зібрався відучувати росіян "шакалить по сторонам"