хмм
- 09.08.07, 17:10
Микола Вінграновський
Коли моя рука, то тиха, то лукава,
В промінні сну торкнеться губ твоїх
І попливе по шиї і, небавом,
З плеча на груди, із грудей до ніг ...
Коли твоя рука, солодка, ніби слава,
Червонооким пальчиком майне
В лимонній тиші і коли мене
У темну глибину поверне темна слада.
У білій лодії тоді ми пливемо
По водах любощів між берегами ночі:
І голоси у гніздах ластівочі
Стихають тихо ... Золоте кермо
Заснулої хмарини понад полем,
І спить рука в руці, і на щоці
Краплина щастя, виказана болем,
До ранку світиться ...
П.С. Мені завжди більше подобалася проза, але тепер тягне до віршових творів
Телевізор дивлюся рідко, а трансляцію матчів чемпіонату України, а особливо ігри за участю ФК"Динамо" остаточно перестала дивитися після смерті Лобана. Своїх талановитих гравців попродали, перетворили команду на команду футболістів-біженців, мовчу про тренерський склад. На пост надихнув матч Динамо-Дніпро, де дніпропетровці "по самое небалуйся" натягнули динамівців. Якби мене якийсь нечистий потягнув на матч, я б однозначно вболівала за "Дніпро". Подобаються вони мені. Хоча б за то, що це єдина команда в Україні, я в якій процент неукраїнців зовсім невеликий. Шкода, що вже нема Кучеревського...
І не треба мені казати, що футбол, то бізнес. Чомусь інші заробляють бабки і показують висококласний футбол. Коли на поле виходять наші, то виглядають як корови на пасовищі...