Згідно з недавніми опитуваннями соціологічної групи «Рейтинг» 71% українців не хочуть відокремлення окупованої нині території Донбасу. Очевидно, це мають враховувати ті, хто ухвалює рішення. Питання в тому, яким чином території можна повернути.

Серед іншого є припущення, що проблема розсмокчеться сама собою – через нездатність «республік» дати собі раду.

На підконтрольних сепаратистам територіях Донбасу вже проходять «голодні бунти». З’ясувалося, що під привабливими для багатьох раніше ідеями криється відсутність будь-яких інститутів держави чи чогось подібного до них. Решта України дивиться на це хто зловтішаючись, хто співчуваючи. А хтось розраховує на те, що саме голод змусить блудних синів та доньок повернутися «додому».

Донедавна донеччанка, доктор історичних наук Оксана Міхеєва проживає нині у Львові. Вона вважає, що «днрівське і лнрівське керівництво поки що не запропонувало якогось раціонального економічного сценарію виживання цих регіонів». «Люди повірили у  міф Донбасу, який може бути самодостатнім і економічно квітучим,зможе собі дати раду, - каже вона.  - Але міф не справдився, це стає очевидним для людей і може бути причиною розчарування».

Власне, в регіоні ще до останніх буремних подій було створено ідеологічну меншину з особливим світоглядом. Донбас не вибрався з полону радянських мрій, потребує авторитарних лідерів, змін на краще без докладання будь-яких зусиль та є пасивним в плані громадської активності. Тепер  цю ідеологічну меншину загнали до своєрідного гетто. Втім, яким би не був Майдан далеким від жителя Донбасу, він сприяв популяризації протесту й там.

Загострило ситуацію рішення Києва про припинення фінансування тих територій. Навряд чи варто їм сподіватися на Росію.

«Кремль хотів би, щоб ЛНР та ДНР залишалися в рамках України, щоб вона несла за них відповідальність та забезпечувала, але водночас ті території не контролювала би, - каже російський політолог Лілія Шевцова. – Росія очевидно час від часу посилатиме гуманітарну допомогу, але взяти на забезпечення сотні тисяч людей вона не може. Там буде гуманітарна катастрофа, запобігти цьому дуже важко».

 Оксана Міхеєва, однак, звертає увагу на одну особливість тамтешнього населення – коротку соціальну пам'ять. «Сьогодні нам дали пайок – сьогодні добре. І ми вдячні тому, хто нам оцей пайок дав. Людина живе одним днем, втрачає відчуття часу, втрачає спогади. Відповідно, втрачає певною мірою і причинно-наслідкові зв’язки». Екс-донеччанка каже, що з таким мисленням революційність на Донбасі необов’язково буде масовою, на неї не варто розраховувати.

Так чи інакше, залишається актуальним питання: як вплине погіршення гуманітарної ситуації на населення «днр-лнр»? Призведе це до масштабних бунтів, стане фактором поступового прозріння населення чи навпаки – ще більше озлобить його проти України? Важливо також спрогнозувати, який саме – революційний чи еволюційний  - сценарій розвитку ситуації на голодних територіях був би вигідніший Україні.

Економіст Олександр Пасхавер пропонує компромісний варіант. «Україна має створити всі умови для того, аби бажаючі виїхати звідти могли зробити це та були влаштовані. Небажаючих також не можна кидати, - каже він. -  Треба зафіксувати їхні виплати, але не платити з простих міркувань: в України немає можливості, немає операторів на цій території».

Радикальніше дивиться на ситуацію політолог Михайло Басараб. «Як би цинічно це не звучало, соціальна напруга на території ДНР і ЛНР сприяє їхньому ослабленню, - каже він. -  Будь-які негаразди підриватимуть авторитет тамтешньої влади й спонукатимуть людей до її повалення. Якщо Київ повністю забезпечуватиме окуповані регіони, то лише продовжить страждання всієї України. Намагання довести, що надходження коштів з Києва пробуджуватиме свідомість донбасівців, абсолютно безпідставні. Людям, які лояльно зустріли бойовиків й співіснують з ними, абсолютно байдуже до того, з якої кишені їм платитимуть».

Відомий донецький блогер та журналіст Денис Казанський говорить про те, що можливі голодні протести є вигідними Києву лише за умови, що вони змусять людей переосмислити те, що відбувається.

«Для вироблення політики треба діагностувати, зрозуміти ситуацію на Донбасі. Скільки там людей готові страждати, терпіти все аби тільки не бути з Україною? На сьогоднішній день таких оцінок немає», - розмірковує   Директор Інституту світової політики Альона Гетьманчук.

Отож блокада чи допомога  - що краще посприяло би поверненню окупованої частини Донбасу? Питання залишається. Так чи інакше, Київ повинен виробити чіткий алгоритм дій. Поки що такого немає.

Коли Герой України, колишній політв'язень радянських канцтаборів Степан Хмара називає Порошенко зрадником, то йому важко не повірити.

newspravda.com

Об этом председатель Луганской областной военно-гражданской администрации Георгий Тука заявил в интервью «5 каналу».

Он отметил, что среди жителей прифронтовых территорий немало сторонников сепаратистов, большинство из которых за свои преступления до сих пор не наказаны.

«Каким образом мы можем внедрять выборы, если эти выборы будет проводить человек, который во время оккупации перед административным зданием ложил украинские флаги, чтобы все посетители вынуждены были по ним ходить ногами? Поэтому, по моему убеждению, я бы выборы в Луганской области вообще не проводил», — заявил Тука.

Как сообщал УНИАН, 22 июля президент Украины Петр Порошенко подписал указ о назначении Георгия Туки председателем Луганской областной государственной администрации.

В рамках крайового фестивалю "Веселий коров'як" у селі Крилово Пермського краю РФ відбувся незвичний конкурс. Крім перегонів на мотоблоках і садових тачках, гості фестивалю взяли участь в конкурсі з метання коров'ячого лайна на дальність. Захід пройшов за підтримки крайового мінкульту. Глава відомства Ігор Гладнєв особисто очолив делегацію.

Організатори свята "Веселий коров'як" поставили перед собою наступні цілі: сприяти відродженню російського села, його традицій, поваги до його витоків, популяризувати велику культурну спадщину Пермського краю.

Одним з найбільш видовищних заходів фестивалю став конкурс з метання сухого коров'яча лайна. Організатори конкурсу розповіли, що заготовка "реквізиту" для нього зайняла особливе місце в підготовці усього фестивалю.

"Один з найбільш видовищних і улюблених глядачами конкурсів - чемпіонат з метання коров'яку на дальність. Коржі з лайна для конкурсу ми почали збирати три місяці тому. Було підготовлено три повних ящика з-під телевізорів, по одній на жіночу та чоловічу команду, і одна запасна" - зазначають організатори.

http://gazeta.ua/articles/science-life/_rosiyani-vlashtuvali-festival-z-metannya-korovyachogo-lajna/636751

• 7 Комментировать
• Поделиться 16
• Класс! 39

Когда председатель президентской партии Юрий Луценко усердно обзывал Рината Леонидовича украинским националистом, попутчиком революции, агентом Украины на Донбассе и прочими обидными кличками, многие думали, что знаменитое чувство юмора Юрия Витальевича, наконец-то, переплюнуло его самого и в конце концов свело с ума; во всяком случае, в то, что в словах Луценко мог быть смысл, не верил никто, потому что откуда взяться смыслу в словах Луценко.

Однако события последних дней показали, что не все так просто с этим вопросом: организованная Ринатом на текущей неделе шахтерская забастовка стала настоящей диверсией против миротворческих инициатив России, с новой силой потребовавшей от Киева принять "саму культуру, сам образ жизни людей на востоке Украины".

Некоторые прекраснодушные укропы на фоне многочисленных сообщений о том, что "Донбасс прозрел", уже были, собственно, не против проявить в отношении "людей востока" некоторую разумную толерантность, тем более что по телевизору сейчас вместо агрессивного донецкого быдла сейчас все больше показывают зареванных тетушек, готовых "прозревать" насчет чего угодно, лишь бы кто-нибудь покормил, и даже не укусить при этом проклятого хохла за дающую руку; традиционные вопросы типа "зачем вы пришли на нашу землю, твари западенские?" тоже стали задавать субъективно несколько реже: ясно же, что покормить, пусть только попробуют не покормить, суки.

Кинематографический образ украинского полицая на службе у фашистских оккупантов до сих пор будоражит горячие сердца жителей Донбасса - так бы и передушили всех предателей собственными руками, кишки бы выпустили, собакам - собачья смерть, ура. Реальный образ жителя Донбасса, с радостными воплями бросившегося целовать сапоги солдатам "доблестный русский армия великого фюрера Путина" и стучать на соседку, припрятавшую на чердаке проклятый укропский флаг, все чаще вызывает у многих "континентальных" украинцев лишь брезгливость и сожаление: бедные люди, одурманенные пропагандой, что с них взять, и так жизнью наказаны. Что уж говорить о жителях Донбасса, оказавшихся по украинскую территорию "границы", - какие-никакие, а наши ж все-таки, и наверняка тоже где-то в глубине души патриоты, уже хотя бы потому, что по-соседски видят, чем для их менее везучих земляков обернулся вожделенный "русский мир", и если они так и не научились думать головой, то хотя бы желудок им обязательно должен был подсказать очевидный вывод.

В общем, как-то так со временем получилось, что укропы решили, будто подавляющее большинство жителей Донбасса на их стороне. Но тут Ринат Леонидович решил прояснить некоторые моменты и привез в Киев лучших людей востока, олицетворяющих собой и "саму культуру", и "сам образ жизни", и вообще все, что киевляне хотели знать о нынешних настроениях в тех краях, но боялись спросить.

В принципе, сдвиги в сознании представителей трудового Донбасса налицо: еще каких-то полтора года назад Майдан митинговал, а шахтеры работали; теперь шахтеры митингуют, а граждане "ДНР"-"ЛНР" работают, в поте лица копая окопы для доблестный русский армия в рамках благоустройства города за батон хлеба в день и продуктовый набор в неделю. Однако своей самобытной культурой и основополагающими принципами митингующие шахтеры все равно не поступились, даром что живут за пределами свободной Новороссии, - объясняли про "вашу власть отэту украинскую, отэту непонятную, незаконную", эпизодически кричали "Слава ДНР!" и пугали прохожих случаями неконтролируемого мочеиспускания в публичных местах. Не то чтобы у них была такая самоцель, просто Ринат Леонидович, обеспечив горняков командировочными на бухло (много бухла!), очевидно, посчитал, что туалеты за этими трудовыми людьми должен носить столичный мэр, а тот опять не сориентировался, не случайно возмущенные шахтеры скандировали "Кличко - в очко".

Между делом кормильцы страны (о том, что они по-прежнему кормят страну, Ринатовы углекопы тоже не забыли сообщить) снимали с должности министра энергетики Демчишина, тем самым, как ни парадоксально, повышая его авторитет в обществе. До приезда шахтеров этот самый авторитет у Демчишина был, прямо скажем, так себе, особенно после памятного скандала с закупками российского электричества для "Крымского федерального округа", но нынче у многих мелькнула вполне логичная мысль: раз это приехало выражать недовольство работой главы Минэнерго, значит, глава Минэнерго таки иногда бывает молодец и хоть что-то делает правильно.

Как известно, все варево заварилось из-за того, что из любимого министерства Рината начали выпихивать его людей, а Ринат не согласился с таким вопиющим непрофессионализмом и свез в Киев шахтеров со всей страны, хотя "со всей страны" - это, конечно, слишком громко сказано, потому что даже невооруженным глазом видно, откуда именно приехало подавляющее большинство "писающих мальчиков". Поможет ли трудовой народ Донбасса Ринату Леонидовичу продолжать дойку государственного вымени, как будто и не было никакого Майдана, скоро увидим, но общественную пользу "остальной Украине" Ахметов уже принес, буквально на пальцах разъяснив ей, что ни "сама культура", ни "сама жизнь" кормящего региона, даже несмотря на события последнего года, никаких изменений не претерпели, разве что вместо привычных по Майдану бит и пакетиков с коноплей у поклонников Рината на сей раз было легальное бухло (много бухла!) и ностальгические каски.

Ну и еще, конечно, Ринат Леонидович наглядно подтвердил, что у СБУ в частности и нынешней власти в целом вопросов к нему действительно нет, причем, до такой степени, что уже у самого Рината Леонидовича появились к власти вопросы. Пока народ пытается понять, почему главный спонсор Януковича до сих пор не гудит в гудок через решетку тюремной камеры, агент Украины в Донбассе, попутчик революции и просто украинский националист Ахметов недоумевает, чего такого в стране после Майдана поменялось, что ему опять приходится в Киев людей возить.

По правде говоря, это не только Ринату интересно.Источник:http://censor.net.ua/r333898