Увага! Розіслати всім!!!

смт. Іваничі Волинська область(виборчий округ №19)

Сьогодні, 11.30 ранку, в реакцію на заяву депутата районної ради від ПР -

Ф. Мудринця, біля приміщення залізничного вокзалу, працівниками Іваничівського РВ УМВС був затриманий агітатор від ВО Свобода Я. Краля.

Причиною затримання виявилось розміщення агітаційного матер*ялу на опорах електромереж(не дивлячисьна заліплення іншою передвиборчою агітацією та рекламою). За попередніми даними було зкладено адміністративний протокол, який під тиском "захистників" наших прав був підписаний агітатором.

Завтра з Луцька в Іваничі вирушить оперативна група для юридичного втручання. 

http://www.youtube.com/watch?v=y3iFqeNakIw - кліп про це святе місце.

Всім хто збереться їхати - писати до мене, розкажу як добиратись.

Приєднатися до події

Голова ВО «Свобода» Олег Тягнибок переконаний, щоб без «Свободи» у Верховній Раді не вдасться створити опозиційну до режиму Януковича та Партії регіонів більшість.

Про це він заявив 2 вересня під час зустрічі з мешканцями міста Нововолинська, присвяченій презентації передвиборчої програми політичної сили та представлення єдиного кандидата від опозиційних сил по Володимир-Волинському мажоритарному округу №19, інформує власкор Вголосу у Луцьку.

Олег Тягнибок повідомив, що влада будь-якою ціною намагається не пропустити націоналістів до парламенту, оскільки розуміє, що «Свобода» у Верховній Раді – це пряма загроза для олігархічно-кланового прокремлівського режиму.

«Сьогодні влада робить все для того, щоб завадити «Свободі» перемогти на виборах. Вона розуміє, що націоналісти у парламенті – це початок кінця їхньому правлінню. Тому робиться все для того, щоб у Верховній Раді не сформувалася опозиційна до Партії регіонів більшість, яка зупинить Януковича. Ми також маємо усвідомлювати: не буде «Свободи» у парламенті – не буде антирегіональної більшості», – зазначив лідер ВО «Свобода».

Олег Тягнибок також акцентував увагу на тому, що Партія регіонів, очевидно, не зупиниться перед фальсифікацією виборів для того, щоб спробувати утримати владу. Як приклад таких дій він назвав спосіб формування окружних виборчих комісій, де влада з допомогою провладних і маловідомих партій отримала більшість.

Вголос

 Автор: frankensstein

У Украины Януковича есть множество недостатков. Украину Януковича принято ругать за коррупцию, бюрократию и несовершенство законов. В Украине Януковича ужасные дороги, вонючие больницы и бедные музеи. В Украине Януковича царят безработица, бесправие и бедность.

Но самый главный недостаток Украины Януковича состоит в том, что она никому не интересна.

У Украины Януковича нет того, за что обычно принято вспоминать ту или иную местность – она не самобытна, не оригинальна, не колоритна.

Украина Януковича – это ПиСУАР, рожденный в воспаленных мозгах перепуганной номенклатуры в 2004 году. Разросшийся, распухший Северодонецк, поглотивший всю Украину целиком и утвердивший над нею унылую совковую серость. Разложившаяся УССР, недороссия.

В попытках во всем копировать северных соседей, нынешняя власть дошла до абсурда – она построила государство, напоминающее кошмарную китайскую подделку, дешевое барахло, с наскоро пришитым лейблом «Гуччи», некачественное и немодное, одним только видом навевающее скуку. Покупают такое только из крайней нищеты кошелька или духа.

Украина, сшитая по «писсуарным» выкройкам Януковича, не способна вызывать ярких эмоций – от нее веет духотой и тоскливым застоем. Получившееся государство-урод оказалось одинаково безынтересным - как Западу, так и России. Первые попросту махнули на нас рукой, вторые облегченно и разочарованно вздохнули, переключив внимание на другие дела.

Прошли времена, когда бурлящий оранжевый Киев вызывал у соседей одновременно интерес, восхищение, зависть, уважение и страх, взрывал информационное пространство, доводил ведущих Первого канала до истерических припадков, провоцировал бурные дискуссии на кухнях и в телестудиях.

Бело-голубая мертвенная Украина тиха и печальна, как труп в мавзолее. О ней иногда плохо, иногда хорошо, но чаще – ничего. Не интересно.

Украину Ющенко обычно ругали за то же, за что теперь ругают Украину Януковича, но в одном она была все-таки круче. Оранжевая прозападная Украина была концептуальна. Ее обсуждали, хвалили, ругали, песочили на форумах.

Майдан, Львов, УПА, Бандера, Холодный Яр – стали брендами, возбуждающими живейший интерес, брендами, имевшими колоссальный рыночный успех. В первую очередь – у тех же северных соседей. Российские туристы, нахваливающие в интернете русскоязычные регионы и проклинающие в блогах «жидобандеровцев», не едут в ПиСУАР, не едут в Северодонецк – они едут в Галицию.

Их не интересуют монструозные памятники вождям, сталинки и новодельные церкви УПЦ МП в безликих городах юго-востока. Не интересуют правильные клумбы, вечные огни и танки на постаментах. Не интересуют музеи ВОВ. Они валом валят в кафе «Крыивка», пьют львовский кофе, покупают вышиванки и футболки с символикой УПА.

Тысячи людей сметают с сувенирных лотков значки и магниты с портретом Степана Бандеры, но никому в Украине не приходит в голову даже выпустить значок с изображением маршала Толбухина.

Современные чиновники, взращенные комсомолом, культивирующие просроченные советские мифы, за два десятилетия существования независимой Украины так и не поняли главного. Миру интересна лишь самобытная и оригинальная Украина, не похожая ни на что. Украина, посмевшая быть собой, быть самостоятельной единицей, единственная в своем роде, способная дать отпор.

Это о ней пишут тысячи книг, ее иллюзорность стараются доказать сотни псевдоисториков. Это ее боятся и ненавидят, мечтают посетить, посещают, влюбляются, и все равно ругают, но уже беззлобно, неискренне, для порядка.

ПиСУАР за пределами Украины не ругают. Его принято тихо презирать. Над ним смеются, но беззлобно, скорее снисходительно, как над деревенским дурачком.

Дружба с Россией, которую анонсирует нам команда Партии регионов – на самом деле не дружба. ПиСУАР Януковича попросту занял в российском фольклоре место анекдотичного, недалекого и жадного хохла, которому для порядка отвешивают затрещины, чтобы помнил, кто главный. Хохла, которого придумали для того, чтобы не оставить место «бандеровцу» – опасному, злому, смелому бойцу, способному постоять за свои интересы, не побоявшемуся выйти с оружием против самой мощной армии в мире и отстоять свою государственность. Хохла, которого не боятся.

ПиСУАР Януковича выгоден тем, кому не выгодна самостоятельная Украина, страна-конкурент, поэтому ПиСУАР Януковича не выгоден нам, украинцам. И наша задача сделать так, чтобы это недоразумение как можно быстрее отошло в небытие.

Друзі, я змінив нік на і.уа, на нік свого профілю у ФБ. Давно думав це зробити, і ось час настав

Костянтин Філімоненко, доцент кафедри електромеханіки Східноукраїнського національного університету, після трьох тижнів роботи в Луганському обласному штабі партії «УДАР Віталія Кличка» вирішив піти звідти, про що повідомив «УМ». Підстава — конфлікт на мовному ґрунті. Під час поточної наради менеджер штабу Юлія Мелешкіна змусила колегу Філімоненка, керівника відділу, розмовляти російською.

Сама штабістка — росіянка з Санкт–Петербурга, вона довгий час працювала із правлячою в РФ партією «Єдина Росія», досі підтримує з нею партнерські відносини. «Публічна образа з її боку, вимога «говорить на русском» стала останньою, — повідомив Костянтин Філімоненко. — Я народився, виріс в Україні, чесною наполегливою працею заслужив повагу серед знайомих і друзів, обирався депутатом місцевих рад. Незважаючи на те, що Луганськ прийнято вважати російськомовним містом, українська для мене рідна. І я вважаю неприйнятним, коли іноземець вказує, якою мовою мені спілкуватися в моїй Богом даній країні».

Філімоненко звертає увагу на те, що партія «УДАР» позиціонує себе як проукраїнська, натомість її регіональний «начальник» нав’язує російську мову в ультимативній формі. «Застерігаю шанованого мною спортсмена і політика Віталія Кличка: на стороні демократичних сил починають працювати українофоби», — пише Філімоненко.

У коментарі «УМ» Костянтин Володимирович повідомив, що є членом Конгресу українських націоналістів і в 1998 році балотувався від КУНу по мажоритарному округу. До безоплатної громадської діяльності його спонукають національні почуття. «В Луганську часто–густо можна почути щось на кшталт: «Говорите по–русски», і це обурює. У себе в університеті я викладаю свій предмет українською», — каже Філімоненко.

За його словами, після непорозуміння з «УДАРом» він допомагатиме «Нашій Україні», до якої приєднався і КУН.

Джерело: Україна молода

Народний депутат від фракції «БЮТ-Батьківщина» Володимир Філенко сумнівається у тому, що фракція ВО «Батьківщини» у наступній Верховній Раді обійдеться без «тушок». Про це політик заявив в ефірі телеканалу ТВі.

«Люди, які потрапили у список, мають довіру лідерів і ефективно працюють у команді. Це нормально. Але є певні речі, які мене насторожують», - відзначив Філенко.

За його словами, він не упевнений у всіх нинішніх кандидатах від Об'єднаної опозиції.

«У мене є сумніви з цього приводу. Я не думаю, що люди з партійних офісів, яких сьогодні заводять до парламенту, зроблять щось краще, ніж робили ми. Зокрема, такі еталонні речі, як Майдан. Я страшенно буду сумувати, якщо серед них з'являться «тушки», - наголосив нардеп.

Волдночас Філенко зауважив, що існують дві версії, чому він не потрапив до виборчого списку опозиції: перша політик вже забагато був у парламенті й в опозиційних колах вирішили дати дорогу молодим, друга - опозиції потрібні фінансово заможні кандидати, які зможуть спонсорувати її діяльність.

«Хоча спочатку вимальовувалось, що я мав бути у прохідній частині списку й зосередитись на роботі у Харківській області. Я не тільки звідти родом, але й маю досвід проведення кількох успішних виборчих кампаній на Харківщині - зокрема, Арсена Авакова під час виборів мера Харкова», - уточнив парламентарій.

Нагадаємо, у квітні лідер «Батьківщини» Юлія Тимошенко заявляла, що несе персональну відповідальність за кожного з опозиціонерів, які перейшли на бік правлячої коаліції.

Тимошенко висловила переконання, що сьогодні політики вже не мають права брати одноособову відповідальність за якість мажоритарних та партійних списків. «Ми можемо схибити і помилитися. Ми вже не раз підвели людей, які нам повірили. Хабарники, пристосуванці та «криси» - це, на жаль, наші «криси» (спеціально не перекладаю, бо саме - «криси», а не щури)», - зазначила вона.

Gazeta.ua

І де ж та відповідальність, що ВОНА несе?

Всім хорошого настрою

Січас, коли кожний собака попрікаєт іншого собаку, що той, собака, сидить в інтернеті і не йде валити нахєр нєхарошу владу, Ромуальдич озадачився тим, як він буде виглядати в очах нащадків. Прийде онук і спитає, кроха:

- А шо ти, стара калоша, робив у той час, як антінародний ріжим Януковича з асобим цинізмом ґвалтував молоду українську демократію? Чи ти хоч хвилин п’ять постояв під «Українським домом», не запиваючи бутерброд пивом?

І я відповім:

- C’mon, baby, are you serious?

Ні, звісно неможна так розчаровувати рібьонків і заражати їх власним цинізмом ті бізвєрієм. Їм ще жить і, бажано, нітужить певний час, доки сивина не візьме своє.

Тому я відповім інакше:

- Доки інші шукали виходу на старих шляхах з випаленим, витоптаним та засраним узбіччям, твій дідусь розробляв інноваційні політичні технології, які відразу – чік! – і виводять країну на нові обрії. І не його, тобто, не моя віна, що сліпі саатєчіствінікі навіть не помітили цих проривних, доленосних пропозицій.

А ви ж, сукі, таки не помітите. Хоча ділов-то – чисто фігня.

От зараз всі морочаться: як би то до парламенту пустити лише чесних депутатів. Це, я вам скажу, тушиті свєт. Люди, які розповідають про чесних депутатів, мене лякають більше, ніж ті, яких викрали до інопланетної тарілки, вивезли на Сіріус та повернули на Землю за нінадобністю.

Депутат не має бути чесним. Він, курва мать, має бути переляканим. До біса рух «Чесно», Україну спасе лише рух «Больно!».

Щоби народний обранець запрацював, треба задіяти його природні інстинкти, а немає в них більш сильного мотиву, ніж забота про власну шкуру. Не те шо їх треба зразу прямо звіздячить, хоча руки чешуться, але така перспектива має бути реальною і в разі потреби – невідворотною.

 Тобто, теза нам берван – доторканість депутатів. Не просто, шо вони, як всі, хєрушкі: депутатів не лише можна, а треба 3,14здити.

Звісно, на таких умовах погодиться працювати не кожний, хоча деякі, не виключаю, погодилися б підходити перед кожним ранковим засіданням за щелбанами, а після закінчення вечірнього – за підсрачниками, аби тіки зберігти свій статус. Так от, статусу ніхєра не буде. Депутат – це атброс общіства, його гной та сморід.

Звідси, теза нам берту - в депутати обирати тих, кого не шкода. Оскільки жінок шкода паапріділєнію і бити їх варварство і бездуховність, будь вони хоч Інна Богословська, хоч Ліля Григорович, жінкам в депутати – зась. Пакрайній мєрі, до остаточної пабєди демократії та переходу до нудьги цивілізованого життя.

Оскільки добровільно у такі депутати нікого не затягнеш, теза нам берсри – обирати депутатів серед приговорених до максимальних термінів ув’язнення.

Ето шикарноє абстоятєльство дозволяє асущіствіть мрію українського народу: огородити Верховну Раду колючим дротом і пустити по ньому струм.

Ви мені зразу возмущонно возразітє: а як же їх звіздячить, якшо вони за дротом? Нібіспакойтєсь.

По-перше, це можна робити з дистанції за допомогою простої рогатки з еластичною гумою. По-друге, для фулл-контакту будуть влаштовані спеціальні дні відвідувань, коли ви зможете зустрітись з улюбленцями і начистити їм пики під керівництвом і захистом досвідчених інструкторів з рукопашного бою.

Звісно, с учьотом конкретних депутатських досягнень.

Найбільш ефективні народні засранці зможуть сподіватись на зменшення терміну ув’язнення за результатами народного волевиявлення. Амністія? А хрєн їм, нехай радуються, шо вапщє не вбили.

З цього витікає теза нам берфо: депутати не можуть змінювати умови власної діяльності та утримування.

Бо ж понятно: перший закон, який приймуть сідявиє - про власне звільнення. Так само, як нинішні приймають правила, як їм обиратись, прописують пажизнєнниє льготи, всі діла. А па наглой харє?!

 Ніспішитє упрікать Ромуальдича у відсутності гуманності його нітрівіальних реформаторських ідей. Злочин проти гуманності – нинішня Верховна Рада і, запевняю вас, наступна. Тому що ви всі ще сподіваєтесь, ніби бордель можна перетворити на храм, якщо компанію бл_дей розбавити кількома «чесними» людьми.

 Ну, по-перше, якщо хтось видається вам чесним, це, скоріше за все, свідчить про те, що вам про цю людину мало відомо. А по-друге… Знаєте, звідки беруться нові бл_ді? Їх загітували старі та досвідчені.

Залякані, але й вмотивовані таким чином зєка-депутати у короткий термін наведуть лад у країні, від якої їм нічого для себе не потрібно – аби не звіздячили і скоріше відпустили.

До того ж це назавжди відучить громадян України від дурної звички влюблятись у політиків., а потім рвати собі волосся на голові та в інших місцях, коли зазвичай виявляється, що воно падло.

Отже, не кобеньтеся, уважно вивчить мої чотири короткі та ясні тези. Ромуальдич поганого ніпрідложит. Як дозріїтє – айда втілювать. І буде нам щастя. А без того – хєр.

Автор: Ромуальдич

«Поєхалі»: мовний закон утворює бюджетну «діру» у 17 млрд грн і не захищає мови нацменшин

Перші дні застосування мовного закону засвідчили, що він загрожує консолідації національної ідентичності, створює фінансові проблеми для бізнесу і держави й не захищатиме мов меншин, яким справді загрожує зникнення  

8 серпня 2012 року, як і прогнозував Тиждень, президент підписав мовний закон. Зрештою, було б дивно, якби один із ініціаторів останнього його ветував. Понад те, попередні обіцянки вдосконалити документ у вересні швидко були дезавуйовані позбавленою будь-якої конкретики, а відтак і відповідальності в майбутньому заявою: «Мине час – ми з вами побачимо переваги та недоліки. Якщо буде необхідно внести деякі поправки до згаданого закону, ми це зробимо».

Водночас радники вкотре підкинули Януковичу як аргумент на користь закону маніпулятивний меседж, не підкріплений дійсністю. Гарант, зокрема, сказав, що завдяки йому «ми поступово рухаємося в бік Європейської хартії про мови», яка в його уявлені зводиться до «рівності мов», хоча насправді вона не ставить під сумнів ключове значення державної і не зрівнює її з регіональними чи мовами меншин, а тим більше не передбачає витіснення зі сфери публічного застосування, як це робить документ, який підписав президент. Прикметно, що роль так званої робочої групи з удосконалення мовного законодавства, за словами її керівника, міністра охорони здоров’я (!?) Раїси Богатирьової, тепер зводитиметься до «зняття напруження в суспільстві, яку викликало прийняття закону».

З набранням чинності документом, як, за інформацією джерел Тижня, і було заздалегідь заплановано політтехнологами ПР, уже почалося протиставлення «своїх по нутру» та «чужих» регіонів країни. На Південному Сході контрольовані ПР місцеві ради різного рівня – від міських до обласних (розгляд питання у ВР АРК відкладено) – ухвалюють рішення про надання російській статусу регіональної, а об’єднана опозиція вже звернулася до місцевих органів влади (насамперед тих, де має міцні позиції) щодо блокування виконання мовного закону на місцях.

Щоправда, у мешканців Південного Сходу, розчарованих правлінням «своїх» за ці два з половиною роки, вирішення правлячою партією неіснуючої проблеми «утисків російськомовних» ентузіазму не викликало. Частина з них усвідомлюють, що саме вони, а не парламентська опозиція в кінцевому підсумку мають стати «розведеними кошенятами», як місяць тому відверто висловився диригент парламентських кнопкодавів від влади Михайло Чечетов. Іншим російськомовним просто байдуже. Тож місцевій владі довелося влаштовувати «святкування», на які місцевих бюджетників мобілізовували переважно добровільно-примусовими методами.

Спроба повторити сценарій 2004 року з поділом країни на сорти для влади зараз може виявитися ще менш успішною, ніж тоді. По-перше, внаслідок більших темпів природного скорочення населення в базових електоральних регіонах його частка серед виборців зараз менша. По-друге, відбулося часткове оновлення поколінь, а серед молоді рівень підтримки ПР, як свідчать соціологічні опитування, є значно нижчим, аніж поміж людей старшого покоління.

Нарешті, у людей є база для порівняння: вони вже бачили так звану насильницьку українізацію за помаранчевих і усвідомлюють, що це лише страшилка, а розчарування та роздратування від реального «покращення» від Януковича і Ко має численні ілюстрації в їхньому повсякденному житті сьогодні. Інша річ, що ухваленням мовного закону, на думку експертів, правляча партія може спробувати пояснити «різке зростання підтримки відповідальної політичної сили», забезпечене зовсім іншими методами. Наприклад, тими, які в минулому гарантували більш ніж 100% «явку» на низці виборчих дільниць у «нутрових» регіонах, що за очікуваного цього року реального ігнорування мешканцями Донецької та Луганської областей виборів може мати вирішальний вплив на їхні результати.

Тим часом уже тепер стає зрозуміло, що в разі імплементації всіх норм мовного закону він суттєво ускладнить економічну діяльність. Поки що про значні додаткові витрати заявили кондитери та пивовари, які апелюють до ч. 3 ст. 26 закону, що передбачає маркування товарів та інструкції до їх використання регіональною мовою. Схожа ситуація і в низці інших галузей, насамперед продовольчій та фармацевтичній. Підприємці зазначають, що виконання вимог згаданого документа призведе до багатомільйонних збитків та великої кількості порушень у зв’язку з неконтрольованим переміщенням продукції з одного регіону в інший, а відтак сприятиме розвитку корупції й тиску на бізнес. Що, зрештою, позначиться на кінцевій ціні товарів.

Шоковані «ціною мовного питання» навіть у системі виконавчої влади: за підрахунками начальника відділу департаменту фінансів соціальної сфери Мінфіну Валентини Брусилової, виконання закону потягне за собою додаткові бюджетні витрати в 17 млрд грн. Якщо його чітко дотримуватися, необхідно забезпечити державні та комунальні установи перекладачами з регіональних мов, відкрити додаткові класи та групи для меншин, які згідно з документом претендуватимуть на «регіональність», а також курси для чиновників, яких він зобов’язує відповідати регіональною мовою, якщо нею звертаються. Заміни потребуватимуть дорожні знаки, таблички з назвами вулиць.

Треба буде розробити та передрукувати формуляри і документацію регіональними мовами. Сергій Тігіпко, наприклад, уже демонстративно заявляв, що виконувати такі закони його міністерство не збирається, оскільки в державі й без того бракує коштів на соціальні видатки.Суттєві проблеми можуть виникнути і в ЦВК під час нинішньої виборчої кампанії. Комітет виборців уже звернув увагу на той факт, що кандидати в депутати можуть ініціювати публікацію інформаційних плакатів на дільницях із власною програмою кількома мовами відповідно до Закону «Про основи державної мовної політики» і Центрвиборчком буде зобов’язаний виконати цю вимогу.

Тож, вочевидь, під приводом технічних і фінансових проблем у випадку мов, котрим справді загрожує зникнення (захист яких і є предметом регулювання Європейської хартії регіональних мов), зазначений закон не виконуватиметься, натомість використовуватиметься для консервації наявного антиконституційного стану, коли українська все ще не функціонує як єдина державна мова. Будуть скасовані законодавчо визначені норми про її застосування в рекламі, телерадіоефірі, кінопрокаті, що існували раніше й обмежували засилля російськомовного продукту в країні.

Голова Нацради з питань телебачення та радіомовлення Володимир Манжосов уже заявив, що відповідно до Закону «Про засади державної мовної політики» буде скасовано в бланку ліцензій графу «мови». Тобто йдеться про процеси, за яких обмеження сфери вживання все ще єдиної державної може відбуватися без додаткових прямих видатків або ж, навпаки, з економією для імпортерів того самого російського продукту.

Коли батьки не виявлятимуть активної позиції із захисту української мови, посилиться русифікація освітнього простору, будуть призупинені або загальмовані об’єктивні процеси українізації низки великих міст. Аргументуючи необхідність надання російській статусу регіональної на засіданні міськради Одеси 13 серпня, відомий своїми антиукраїнськими поглядами мер Олексій Костусєв апелював до того, що 89% одеситів вважають за краще спілкуватися, писати і читати російською.

Проте, діставши право вибору мови навчання, за інформацією заступника начальника управління освіти Одеської міськради Вікторії Іщенко, 52% батьків цьогорічних першокласників міста написали заяви про те, щоб їхні діти займалися в школі українською. Це ознака того, що російським націоналістам на кшталт тих, які контролюють владу в Одесі, мовний закон Колесніченка – Ківалова потрібен, щоб заблокувати природний процес повернення зрусифікованих у Російській імперії/СРСР українців Південно-Східної України до своєї рідної мови. Водночас вибір батьків може свідчити й про те, що вони не пов’язують майбутнє країни з цією владою і тією мовною політикою, яку вона нав’язує, очікують повернення до нормального стану справ, коли українська буде повноцінною і єдиною державною мовою.

Довгострокові ж перспективи документа, який має чимало ознак порушення Конституції, залишаються сумнівними. Навіть президентський радник Марина Ставнійчук вказала на те, що його «ухвалення відбулося з грубим порушенням вимог ст. 47, 116–122, 130 Закону «Про Регламент Верховної Ради», а значна частина положень не узгоджуються з відповідними положеннями Конституції та міжнародних документів, ратифікованих Україною, зокрема Європейської хартії регіональних мов і мов меншин». Крім того, документ суперечить рішенню Конституційного Суду України від 14 грудня 1999 року. Це політичне рішення (закон про мову) може повторити долю закону про вивішування на 9 Травня червоних прапорів (скасований КСУ), однак для цього потрібне формування певних передумов, зокрема розуміння Партією регіонів неможливості утримуватися при владі за рахунок підтримки радикально проросійського електорату. Але з огляду на тенденції останнього часу такий сценарій видається малоймовірним.

Натомість у разі зміни політичної кон’юнктури й усвідомлення реалістичності зміни влади більшість КСУ в обмін на певні гарантії для переважної частини суддів, які не тісно пов’язані з командою нинішнього президента, може почати ухвалювати рішення відповідно до Конституції, а відтак скасувати мовний закон. Причому такий варіант виявиться оптимальним і для деяких нинішніх лідерів опозиції, які з технологічних причин не бажатимуть бути причетними до голосування за «обмеження прав меншин», що фігурують у мовному документі.

Джерело : УТ