Третій енергопакет і сланцевий газ – як могильники планів Росії.

Українська влада не повинна вестися на «понти» Кремля й у жодному разі не демонструвати корумповану полохливість і не здавати українську ГТС... “Південний потік” утрачає будь-який сенс...

РФ роздає знижки на газ – тільки не для України

На тлі громадянської війни в Лівії ціни на нафту б’ють рекорди, а експерти рахують долари в ціні на нафту до початку чергової світової економічної рецесії.

З ціною на газ не все так однозначно. У 2010 році європейські споживачі газу отримали знижки на російський газ. Зокрема, споживачі Німеччини дістали знижку на 8%, Італії – на 16%, Латвії та Естонії – на 15%, а Британія взагалі купувала російський газ на 27% дешевше, ніж у 2009 році.

Нині державна газова корпорація Польщі PGNiG вимагає, щоб Росія знизила вартість поставок до країни на 10%, інакше погрожує звернутися до суду. У листопаді 2010-го Росія і Польща підписали новий газовий контракт до 2022 року (хоча спочатку планувалося до 2037 р.) Як заявив тоді прем’єр-міністр Польщі, «у далекій перспективі обсягів попиту (на російський газ) ми не бачимо».

Причиною «розпродажу» російського газу стала так звана «газова революція» - початок масованого видобутку газу зі сланцевих пород у США (а віднедавна й у Китаї) та приплив у Європу значних обсягів скрапленого газу з Близького Сходу, які раніше споживали США.

Найбільшої знижки на російський газ добилися ті країни, які заздалегідь потурбувалися про будівництво заводів з отримання скрапленого газу та поширили відновлювані джерела енергії. Тільки бізнес, і жодного «братерства». І це при тому, що в Британії з Росією постійні шпигунські скандали, а не так давно Москва піддавала Естонію жорсткій обструкції за «бронзового солдата».

Латвія й Естонія добилися знижки в обмін на збільшення обсягів постачання російського газу: тобто їм Росія платить просто за те, щоб вони не приєдналися до литовських чи польських зусиль із диверсифікації джерел енергопостачання.

Тож ті, хто вкладав в альтернативні джерела видобутку енергоносіїв, нині збивають ціни на енергоносії не лише в себе, а й в усьому світі.

Тим часом Енергетичний саміт Євросоюзу, який відбувся 4 лютого, підтримав масштабне розширення мережі заводів з отримання скрапленого газу в Європі.

У відносинах України з Росією все набагато більш запущено. Хоча Україна є найбільшим споживачем газу Газпрому, у нас чомусь не діє правило «клієнт завжди правий», а все якраз навпаки.

Один із найбільш значних наслідків сланцевої революції – ліквідація формульної прив’язки ціни природного газу до вартості нафтопродуктів на світовому ринку. Це стосується вже більшості споживачів у Європі, але досі не стосується України, ціна на газ для якої жорстко прив’язана до ціни на нафту.

«Знижка на газ» отримана Україною в результаті Харківських угод виявилася цілковито міфічною, якщо порівнювати з ринковими європейськими цінами. Приміром, за даними Нафтогазу, ціна на російський газ для України у 2010 році становила $264 за тисячу кубометрів, у той час як ЄС-27 платив за весь спожитий газ приблизно стільки ж, якщо рахувати середню ціну між російським (близько $290) і скрапленим газом, частка якого у формуванні ціни російського газу для європейських компаній торік зросла подекуди до 30%. Висновок: Чорноморський флот Росії стоїть у нас даром, попри те, що від України до Уренгоя значно ближче, ніж від Франції.

Янукович виявив самостійність?

Проте нещодавно президент Янукович наважився на несподіваний крок. 15 лютого у Вашингтоні уряди України та США підписали меморандум про співробітництво в галузі розвідки сланцевого газу, за яким така розвідка здійснюватиметься за рахунок США. За даними уряду, Україна має одні з найбільших у Європі родовищ горючого сланцю. Також влада заявила про намір України приєднатися до Ініціативи прозорості у видобувних галузях (ЕІТІ).

Президент Віктор Янукович заявив, що очікує від британсько-голландської компанії Shell початку роботи з розвідки й безпосереднього видобування сланцевого газу в Україні. За його словами, ті проблеми, що мали місце між компанією Shell та українською компанією "Укргазвидобування", зокрема в судах, уже завершені. Також усунено "непорозуміння" з податковою та вирішено питання щодо ліцензії для Shell.

Крім того, EuroGas Polska підписала угоду з французькою Total E&P про оцінку та можливу купівлю прав на родовища метану вугільних пластів у Західній Україні. Мова йде про українську частину Люблінського вугільного басейну. "Ми раді, що Total зацікавився нашими нетрадиційними газовими активами в Україні... Наші дослідження вказують, що товщина формацій сланцевого газу на території EuroGas Люблінського басейну в Західній Україні істотно більша, ніж в успішних полях сланцевого газу в США", - заявив голова правління EuroGas Вольфганг Рауболл.

Найбільше інвесторів цікавить розробка родовищ сланцевого газу в Європі, де місткий ринок та найближчі відстані до споживачів. Свою роль у заохоченні пошуків нових шляхів забезпечення газом зіграли й газові війни Росії проти України. Поразки України в цих війнах, що відбулися через некомпетентність і корумпованість влади, в остаточному рахунку не принесли користі й Росії. Її частка в забезпеченні газом ЄС впала з 25% в 2008 році до 23% сьогодні.

Атмосфера у світі нині нагадує "золоту лихоманку". Енергетичні компанії світу спішать нести свої мільярди доларів у родовища, ліцензії і технології, пов’язані з видобутком сланцевого газу.

Міфи російської влади

Ще рік тому газета «2000» громила ідею розробки сланцевого газу. А сьогодні у видобувні активи сланцевого газу входять російські компанії.

Хоча подекуди й досі керівництво Газпрому називає сланцевий газ “блефом”. Так, голова правління Газпрому Олексій Міллер заявив, що «сланцевий газ – це добре спланована світова піар-кампанія, таких піар-кампаній багато: глобальне похолодання, біопаливо».

Хоча щодо «глобального похолодання» ніякої у світі «піар-кампанії» не велося, а говорили натомість про «глобальне потепління», яке багатьма російськими ЗМІ довго трактувалося як міф.

Однак після минулорічної російської спеки навіть голова Газпрому навряд чи назве глобальне потепління міфом.

Тим часом російський проект «Південного потоку» перебуває під загрозою зриву. Сам проект буде дуже дорогим, як і транзит. Усе це на тлі здешевлення газу у світі.

А найголовніше, проходження «Південного потоку» заплановано державами ЄС. Тим часом у Євросоюзі ухвалено так званий Третій енергопакет, який зобов‘язує, щоб газопроводи на території ЄС керувалися незалежними компаніями і були доступні для третіх сторін.

Третій енергопакет, прийнятий Євросоюзом у 2009 році, включає 6 законодавчих актів, що передбачають обмеження на право володіння та управління енерготранспортними мережами з боку вертикально інтегрованих компаній –таких, наприклад, як Газпром. Крім того, передбачено можливість заборони на інвестиції компаній з країн-нечленів ЄС, якщо вони не відповідатимуть вимогам розподілу видобутку й транспорту енергоносіїв або якщо поява цих компаній на ринку ЄС може загрожувати енергобезпеці членів Євросоюзу.

Цей енергопакет стосується як новозбудованих газопроводів, так і вже діючих. Він почав набирати чинності вже нині, у березні 2011 року, а на повну силу діятиме з 2013-го.

На переговорах з російським прем’єр-міністром Путіним у Брюсселі 24 лютого голова Єврокомісії Баррозу заявив, що «розуміє стурбованість Росії», але, мовляв, нічим допомогти не може: ЄС виступає «за повну повагу і виконання свого законодавства» (читай, Третього енергопакету).

На тлі цього в Росії може з’явитися розуміння, що «Південний потік» втрачає будь-який сенс. Звичайно, крім психологічного впливу на виснажені мізки українського керівництва.

Нещодавно російський прем’єр доручив Міненерго опрацювати питання будівництва потужностей з виробництва зрідженого природного газу на узбережжі Чорного моря з метою «опрацювання альтернативних можливостей доставки російського газу європейським споживачам». Путін також нагадав, що Росія планує реалізацію проекту будівництва нового комплексу зі зрідження газу на Ямалі, який також може стати альтернативним варіантом постачання російського газу європейським споживачам. Водночас, за словами заступника голови Російської федеральної агенції з надровикористання Петра Садовника, розробка Штокманського родовища на півночі Росії може бути перенесена ще на 4-5 років до 2018 року.

Дискредитація української ГТС

Паралельно Росія намагається дискредитувати українську газотранспортну систему. Речник ВАТ "Газпром" Сергій Купріянов нещодавно написав відкритого листа, у якому наголосив, що у 2006 та 2009 роках "Україна перекрила свою транзитну систему", а самі газові кризи назвав "газотранзитними". І це при тому, що під час тих криз самі керівники Газпрому неодноразово перед телекамерами «закручували газовий вентиль» на російській території.

Паралельно Росія «закошмарює» українське керівництво своїми ідеями про відбирання української газотранспортної системи через «злиття». Як заявив глава Газпрому Міллер, «якщо відбудеться злиття, ми по максимуму завантажимо ГТС України».

Проте факт залишається незмінним. Найкоротший і найдешевший шлях енергоносіїв з Азії до Європи лежить через Україну.

Російські чиновники визнають, що вартість транзиту газу обома "потоками" в обхід України буде вищою, ніж вартість транзиту нинішніми маршрутами територією України. До того ж український шлях і найнадійніший. Сухопутні ділянки трубопроводів значно легше ремонтуються, ніж морські. А аварій на українських газопроводах досі було суттєво менше, ніж на російських.

Гендиректор ТОВ "Газпромзбут Україна" Анатолій Подмишальський визнав, що для Газпрому неможливо повністю відмовитися від транзиту через Україну. Тому створення спільного підприємства з Україною надзвичайно важливе для Газпрому. Він висловив занепокоєння зношеністю української ГТС, що може створити труднощі для Росії. "У деяких місцях зношеність сягає 90%, і лише в найближчі роки необхідні інвестиції в цю галузь в обсягах не менш як 3 млрд. доларів". Водночас, екс-керівник прес-служби "Нафтогазу України" Валентин Землянський нагадав, що 8 років тому представники російської сторони називали точно такі самі цифри: 90% зношеності і 3 млрд. доларів, але за цей час жодної серйозної аварії на ГТС України не сталося, і система продовжує працювати стабільно.

Третій енергопакет як могильник обхідних газопроводів

Є дуже велика ймовірність, що у світлі зниження цін на газ, збільшення вартості «Південного потоку» й особливо внаслідок дії Третього енергопакету ЄС «Південний потік» так і залишиться накресленим на географічних картах.

Тому кроки, які має зробити влада, – це не вестися на «понти» (дешеві чи недешеві – питання, що мало б цікавити насамперед російських платників податків). Найголовніше – у жодному разі не демонструвати корумповану полохливість і не здавати українську ГТС.

Адже вона в разі побудови заводів з отримання скрапленого газу чи початку видобутку скільки-небудь серйозного обсягу газу з нетрадиційних джерел стане, без перебільшення, золотою жилою для майбутніх поколінь громадян.

Також варто до закінчення дії нинішньої угоди у 2019 році істотно знизити енергозалежність української економіки, яка нині є однією з найвищих у Європі, збудувати завод (а краще кілька) з регазифікації скрапленого газу на українському узбережжі та розвинути власне виробництво газу як з традиційних, так і не традиційних джерел.

Підписавши угоди із США та західними компаніями, Янукович зробив півкроку в цьому напрямі.

За логікою нинішньої влади, «Техас мають грабувати техасці». А Україну, відповідно, «донбасці».

Безумовно, це краще, ніж її грабуватимуть іноземці. Але як би так сказати владі, що було б краще, якби її не грабував ніхто?

Якщо вірити «Вікілікс», російський прем’єр не в захопленні від Януковича.

Останні рішення українського керівництва щодо газу, якщо вони будуть послідовними, навряд чи подобаються Кремлю. Не можна виключати, що саме цим зумовлені останні випади російських ЗМІ. Зокрема відверті й несподівано дошкульні для української влади зізнання розшукуваного «Інтерполом» росіянина Алімжана Тохтахунова (він же «Тайванчик»), здійснені через російський журнал GQ, про те, що він почав вільно їздити до Києва після приходу до влади Януковича.

Олександр Палій, політолог, кандидат політичних наук

Джерело: УНІАН