Україна – не Росія. А Венесуела

Попри усі кричущі недоліки п’яти років перебування Ющенка при владі, все ж слід віддати йому належне хоча б у тому, що Україна в цей час була відносно вільною країною демократичного штибу. Свідченням цього є відсутність претензій з боку світової спільноти щодо виборчого процесу, а також повна відсутність політичних репресій.

До списку політрепресованих умовно можна занести хіба що Колеснікова, який встиг трохи відчути смак януковичевої молодості, проте справа для нього не тільки закінчилася благополучно, але Борюсік навіть отримав повну сатисфакцію – його кривдник Пенчук сів ще ДО приходу «блакитної» братви на Банкову.

А так тодішню опозицію ніхто й пальцем не зачіпав. Хоч про минуломе «донецьких» опозиціонерів відомо достатньо фактів, за які варто було б. Ніхто не розганяв «блакитні» майдани, не ходив з обшуками по квартирам… Навіть жодного тодішнього опозиціонера не били стільцем по кумполу за блокування трибуни.

У сенсі дотримання основних прав та свобод нова влада може похвалитися хіба що виборами президента, на яких переміг Янукович, що само по собі доводить їх чесність. Але навіть ці вибори організовувала попередня влада. Яник же встиг відзначитися феєричним антиконституційним перенесенням місцевих виборів, а про якість виборчого процесу на них можна складати цілі саги. Або, ще краще, кримінальні справи.

Усе інше свідчить про згортання демократичних процесів з неухильним переходом до олігархічно-кримінальної диктатури російського типу. Арешти, обшуки, допити, стеження, переслідування, заборони – одного року перебування цієї шобли при владі досить, аби скласти підручник тоталітаризму.

І логічним фіналом цього свята стало виключення України з рейтингу вільних країн Freedom House. За рівнем дотримання прав та свобод нас віднесли до однієї групи з Іраном та Венесуелою. Це, як кажуть, вже діагноз.

Хоча, звісно, Януковича це хвилює не більше, аніж протести місцевих правозахисників. Політика цієї влади має лише один принцип, наріжний камінь і основу основ, все інше для них – фігня, не варта уваги. Принцип цей полягає у максимальному поглинанню будь-яких доступних фінансових потоків. Наприклад, кредитів МВФ.

Проблема у тому, що Фонду, як і діючій українській влад, цілковито перпендикулярно на будь-які громадянські свободи, тому кредит Україна отримає навіть якщо Янукович привселюдно буде пити кров християнських немовлят. Головне, щоб була спроможна платити за графіком погашення боргу.

І МВФ абсолютно байдуже, кому дістануться ці позичені бабки. Наприклад, днями «Нафтогаз» практично подарував Фірташу 860 млн. грн., відмовившись від претензій на цю суму. А оскільки сам «Нафтогаз» перманентно перебуває у стані клінічної смерті – де візьмуться такі гроші?