А у нас в квартирі газ. А…почім?

Казочка була хорошою, тільки наприкінці всі здохли. Скільки б не парив нам наш, прости господи, Гарант Конституції, що, внаслідок порушення ним цієї самої Конституції шляхом підписання «харківських угод», українці отримають дешевший газ – а задвигони його все ж мають мало спільного з реальністю.

По-перше, якщо хтось із українців і отримав дешевший газ – то це зовсім не той «маленький українець», про долю якого так люблять розсусолювати керманичі нашої держави та інші цинічні падлюки. А, швидше, усілякі ахмєтови, коломойські, пінчуки. Бо це для їхніх заводів газ є необхідною складовою виробничого процесу, а значить і джерелом наповнення рахунків у швейцарських банках. І чим газ дешевший – тим більше грошей ці панове вивезуть за кордон.

Для «маленького українця» ж було б набагато важливіше розвивати вітчизняне газовидобування – елементарна логіка підказує, що свій газ набагато дешевше імпортного. Крім того, не так вже й багато його треба побутовим споживачам – у порівнянні з заводами олігархів.

Виникає дивний парадокс: 48 мільйонів українців разом споживають газу менше, аніж десяток шкурників і крадіїв, які свої мільярди зробили саме на таких аферах. Причому ці 48 мільйонів за спожитий газ ПЛАТЯТЬ, а ті інші на ньому ЗАРОБЛЯЮТЬ.

А влада інтереси цієї купки олігархів видає за інтереси УСІХ УКРАЇНЦІВ. Тому виходить так, що ми платимо за те, щоб оці паразити жиріли і багатіли. Нє, ну не парадокс?

Більше того, коли Янукович підписував «харківські угоди», він обіцяв, що ціна на газ знизиться десь на 100 доларів за тисячу кубометрів. Ось уже і рік минув – а я особисто щось не відчуваю жодного зниження. Навпаки: нам вже неодноразово обіцяли, що з нового року «блакитне паливо» для побутових споживачів подорожчає на 50%. Це називається «покращенням життя вже сьогодні». Звісно, при цьому забувають уточнити – ЧИЙОГО життя.

Але й цей вишуканий цинізм не є чимось незвичним чи винятковим в українській системі координат. Врешті, як співав вічно пророчий і актуальний Лєтов, «..история не знает, чтоб хоть раз была свобода» - то що вже там говорити про справедливість.

Врешті, попри здачу національних інтересів і Криму Росії, ми все одно отримуємо подорожчання газу. Поки що не на багато – близько 3-4%, але ж це тільки початок, і справа цим не закінчиться. Крім того, порушено ПРИНЦИП. Хоча Януковичу та його банді до цього не звикати – чого не зробиш для покращення життя деяких людей уже сьогодні.

А ось Естонія і Латвія, які перманентно перебувають з Росією у стосунках, близьких до ворожих, наступного року отримають п’ятнадцятивідсоткову знижку на газ. При цьому їм не потрібно давати дозвіл на розміщення російських військових баз на власній території, не потрібно їздити до Путіна на уклін по десять разів на рік, і вони навіть не забезпечують Росію транзитом майже всього її газу до Європи майже безкоштовно…