“Геть кавказців” чи “Геть Путіна”? Або чому Росія є незмінною.

Нещодавно північний сусід незвично порадував небувалою (як для себе) активністю населення. Багатолюдні демонстрації в центрі Москви, зігування перед стінами Кремля, масові побиття, чергові заяви влади про те, що «будемо викалупувать зачинщиків з каналізації» і таке інше. «Дно» цього «моря народного протесту» давно відоме – міжетнічне напруження в Росії в цілому і в Москві зокрема.

Навіть якщо насильство було спровоковане Кремлем (а певні свідчення про це вже є) – все одно організатори знали, куди бити. Ні для кого не секрет, як поводиться велика частина вихідців з «неслов’янських республік», коли потрапляє в ці самі колишні «слов’янські республіки». Тотальна присутність цих вихідців серед злочинців та «бариг» всіх мастей і категорій тільки підсилює негативне ставлення до них місцевого населення. Це я до того, що ніякого співчуття до тих, кого гамселили «толпою» на Манежній площі та в метро, в мене особисто немає. Бити одного натовпом – це якраз улюблена тактика вихідців з Кавказу і Середньої Азії, а цього разу вони відчули її ефективність на собі. Але реальна причина всього, що відбулося, лежить трохи в іншій площині.

Кремлівська машина пропаганди працює, не покладаючи рук, вже добрих 400 років. І працює вона якісно. Тому для росіян поняття «Росія» і «Російська імперія» давним-давно вже стали нероздільними.

Всі без винятку приєднані до імперії регіони вважаються «своїми», «русскімі», а часто й «ісконнорусскімі». Для росіян існує тільки одна нація – «русскіє», всі інші переводяться в розряд нацменшин або в якісь аморфні недоетноси, на зразок «хохлів».

Будь-який рух на відокремлення від імперії розглядається виключно як антиросійський. Довести росіянину, що не всі народи мріють бачити себе в складі Російської імперії – неможливо. Оскільки Росія для інших народів може нести виключно прогрес, визволення (це обов’язковий пункт) і братську любов.

А ще росіянин звик до того що, всі негативні явища, пов’язані з імперіалізмом, відбуваються або в інших (як правило, «поганих») країнах, або, в крайньому випадку, на згаданих вже «окраїнах» Росії, де ці явища інспіруються тими самими «поганими» державами. Самій же Росії, а тим більше Москві, імперіалізм приносить нові території для розміщення гарнізонів, нові фінансової вливання, промислові потужності, землі для варварського сільськогосподарського освоєння, сировинні бази та безліч талантів з «нацменшин», котрі поспішають записати себе в «русскіє» і творити «во славу Россії».

Утім, будь-яке явище має дві сторони. І саме друга сторона московського імперіалізму для простих росіян зараз проявляється надзвичайно гостро. Виявляється, що нацменшини не бажають себе такими вважати. Більше того, вони всю Росію (а тим більше Москву) вважають своєю.

Схема дуже проста. Ви приїжджаєте до них на танках «відновлювати конституційний порядок», вони приїжджають до вас на поїздах цим самим «конституційним порядком» користуватися. Дагестанці та чеченці приїжджають до Москви не як іноземці. Вони приїжджають до столиці держави, громадянами якої вони є. Росія сама створила собі цю проблему, як створила її собі, наприклад, Франція, котра колись ніяк не могла «розлучитися» зі своїми колоніями.

Росіяни хотіли мати ці території в складі Російської Федерації? Вони їх мають. Але разом з населенням. І населення це тепер «має» росіян у російських же містах. І росіяни самі допустили це. Тому що в лавах міліції, котра толерувала злочини на етнічній основі, теж служать росіяни. І тому що люди, які робили вигляд, що не бачать і не чують, як чужинці творять свавілля в їхніх містах, теж росіяни. І тому що люди, які підтримували владу, що проводить жорстку колоніальну політику і пропагує імперський шовінізм – теж росіяни.

Серед радикально настроєних кіл російського спротиву вже мусується питання про відокремлення Північного Кавказу від Росії. Але, звертаючи увагу на наслідок, вони чомусь не бажають спрямовувати свою боротьбу проти його причини.

Невже хтось вірить, що Кремль «залишить» простого росіянина без внутрішніх та зовнішніх ворогів? Ну, замінять «кавказьке питання» на якесь інше, і через деякий час виникне нова хвиля народного гніву. Тільки вона знову не буде спрямована проти дійсних винуватців тієї ситуації, що склалася.

Зараз росіяни виходять на вулиці з гаслами «Вирішіть кавказьке питання!», звертаючись до влади, яка це питання і створила. Натомість вони мали б виходити з закликами до повалення путінського режиму й імперського устрою. Поки вони цього не роблять – в мене особливих сумнівів щодо майбутньої обличчя Росії немає: воно буде таким, яким і було останні 400 років. І боротьба всіх тих людей, котрі не захотіли бути баранами, яких ведуть на забій, буде марною. І їхні жертви будуть марними, поки в Росії Сталіна розглядають як «ефективного менеджера», державу очолює Путін, а цілком реальним кандидатом на посаду президента є Кадиров.

Тож хай щастить російським патріотам в їхній безнадійній справі. Боротьба без перемоги - це не найгірший варіант.