Народження у варні.

З дозволу автора розміщую цікаву замітку - щодо сучасного розподілу суспільства по варнам.
Хоч і говорилось неодноразово, що всі ми рівні й однакові, люди продовжують народжуватись з ріжними духовними здібностями. І нікуди тут не подінешся.

"Про варни та варновий устрій нині є багато літератури, і більшість людей мають уявлення про основні чотири варни людського суспільства ведичних часів – брахмани (жерці, вчені, люди творчої праці), кшатрії (воїни та керівники), вайшьї (торговці, селяни, ремісники-господарі), та шудри – (наймані робітники, челядь, актори та ін.). Дехто, однак, плутає поняття варни з поняттям касти – тобто розподілом людей за їхнім фахом. Якщо у ведичні часи люди певної варни в основному займали місце у суспільстві згідно свого призначення, то, з настанням Калі-юги, варна і фах людини часто не відповідають одне одному, і нині кшатрій може працювати на заводі, вайшья сидіти у президентському кріслі, шудра – писати романи, а брахман – торгувати на ринку. Хоча кожен з них підсвідомо визнає, що він є не на своєму місці, а щось змінити заважають обставини, суспільство, та багато інших причин.
Належність до певної варни будь-яка людина може визначити сама. Ми даємо тут приблизну класифікацію наших сучасників за варновим принципом.
1. Сучасний «брахман» зазвичай є особою, котра намагається зберегти рештки духовности для себе. На бедлам, котрий нині коїться у світі, стоїчно не звертає уваги. Має, або намагається отримати вищу освіту та інтелігентний фах, якщо це не вдається – «відбуває строк» у якійсь конторі або фірмі на нелюбій роботі. Завжди має якесь духовне захоплення (читання розумних книг, старовинну музику, живопис тощо), але є далеким від снобізму. Володіє якимось музичним інструментом, або хоча б намагався колись навчитися з власної волі, а не під тиском батьків, може захоплюватися малярством або різьбярством. Часто приховує свої розумові переваги перед колективом або родиною. Моди в культурі не визнає принципово, дотримується класичних смаків. Одягається скромно, але гармонійно. Як не дивно, але «брахмани» майже не трапляються серед священиків та інших релігійних діячів, мабуть тому, що сучасні релігійні прояви християнства класифікують як несмак. Трохи більше їх серед ріжних визнавців йоги, крішнаїтів і тому подібних східних напрямків. Однак, найчастіше визнають себе пантеїстами. («Для мене Бог – це природа»). Часто впадають в меланхолію, балансують на грані нервового зриву, причиною тому є повна відсутність краси і гармонії у нашому світі. Керівних постів намагаються не посідати, найкраще почувають себе в ролі «правої руки» шефа, або ж в ролі «сірого кардинала», тобто – радника для керівника. Якщо ж їм таки доводиться керувати – почувають себе незатишно і конфліктують з колективом з одного боку, та з начальством з іншого, постійно домагаючись справедливості. Частина їх є відлюдниками і найкраще почувається вдома за улюбленою книгою (найсучасніший варіант – біля улюбленого комп’ютера).
2. «Кшатрії» - особи, чиїм покликанням є війна і керівництво. Визначаються потребою «щось робити і негайно». Прагнуть або командувати самим, або точно виконувати накази кшатрія вищого рангу. Невибагливі у смаках, люблять одежу захисних кольорів, камуфляжі, та іншу військову атрибутику, однак певна їх частина полюбляє і пишні прикраси та яскраві кольори (згадайте знамениті золоті ланцюги «новоруських бойовиків» та їхню малинову «уніформу») Займаються, або прагнуть займатися бойовими мистецтвами. Полюбляють холодну зброю, часто самі виготовляють ножі або шаблі. З літератури визнають в основному довідкову, біографічну, або пізнавальну. Улюблена музика: важкий рок (для скінхедів), марші, пісні про військові подвиги, або – для осіб старшого віку – сентиментальні пісні шансону. Замолоду захоплюються рольовими іграми, політичною діяльністю, можуть стати членами напіввійськових організацій, або партій крайнього націоналістичного спрямування. Часто розчаровуються в своїх політичних кумирах за відсутність у тих належної твердості і активних дій. Якщо «кшатрій» займається бізнесом, то його справа найчастіше зв’язана з певним ризиком. Гроші для нього не головне – головним є процес їхнього здобуття, задля цього процесу «кшатрій» охоче піде проти закону і навіть ризикне майном або життям. У багатьох наявність грошей ототожнюються з владою. Схильні до певної самостійности у мисленні, але дуже часто потрапляють під чужий вплив, не вміючи дозувати інформацію і не маючи поруч з собою «брахмана», котрий направив би їх на вірний шлях.
3. Вайшьї, як у ведичні часи називалися торговці, селяни та деякі ремісники, об’єднують нині досить різноманітних людей, у яких є одна спільна риса – прагнення до незалежности.
«Вайшья»-торговець є зазвичай дрібним, або середньої руки бізнесменом, або мріє таким стати, навіть якщо власним «бізнесом» є продаж китайських дрібничок, або телефонних карток. Є вмілим керівником, в чому змикається з «кшатріями», але для «мирних часів». Конфлікти з законом намагається обминути, де це не можна зробити – підкупити, але ні в якому разі не бажає ризикувати і йти «ва-банк». Любить гроші як самоціль і неохоче їх витрачає. Може, однак, пожертвувати великою сумою задля справи, котру вважає важливою, хоч і не без душевного щему. Смаки у одязі дуже різноманітні – від підкресленого вбозтва до афектованої пишноти. Літературні смаки залежать від моди, але є потяг до класики і сентиментальних романів. Музику любить «ту, що й усі», найчастіше вона є для нього лише тлом і не справляє великого впливу. Переконати його в чомусь дуже важко, але, якщо це вдасться, то він стане найпалкішим прихильником будь-якої справи, або ідеї.
«Вайшья»-селянин є класичним типом хуторянина. Живучи у місті, завжди намагається мати в користування шматок власного «поля» - дачу, город, в крайньому разі - квіти на балконі. Робота для нього найчастіше – це лише заробляння на шматок хліба, головним же є свій маленький «тихий рай». Любить працювати на землі, дуже пишається вирощеною власноручно городиною. Мріє про тихе життя на власній «фермі»-хуторі, захоплюється рухом «анастасіївців», або лікувальними системами, котрі зв’язані з життям у злагоді з природою. Ставиться з недовірою до можливості швидко заробити гроші, воліє накопичувати поступово. Нелегко здобуте тяжко й витрачає, однак не шкодує ніяких витрат для оздоблення свого «тихого раю». Командувати не хоче, а часом і не вміє, любить, коли його знайомих і друзів зв’язують стосунки, близькі до родинних. Має великий потяг до «старожитностей» - вишиванок, звичаїв, народних пісень. Охоче і часто співає сам. Цей тип нині найбільше зберігся поміж жіноцтва. З мистецтв любить все, від чого «пробиває на сльозу» від серіалів, до «суворої класики». Скрізь намагається створити гармонію, всіх помирити, примирити, привести до жаданої тиші та спокою.
Вайшья-ремісник є вправним майстром, в своїй роботі доходить до досконалості. Однак, не любить нормованого робочого дня і виробництва взагалі. «Блакитна мрія» - працювати «на себе», цією працею може виснажити себе до краю. Часто намагається відкрити власну майстерню, виробничу фірму, тощо. Як і селянин, має тонке відчуття краси, яке намагається вкласти в свої твори, неважливо, чи це гаптований рушник, чи відремонтована «як новенька» машина. Жінок такого типу багато серед «народних майстринь». Вайшья-ремісник жорсткіший за селянина, часто вважає «за витребеньки» ті мистецтва, які не є прикладними, або «корисними». Однак, природжене відчуття краси дає йому можливість відчувати гармонію навіть в тих речах, які він не розуміє. Судження має різкі, переконати його в чомусь дуже важко. Впертість є спільною рисою для всієї варни вайшьїв – від різкої недовіри до м’якого неприйняття. Вайшьї люблять відчувати, що прийняли власне рішення, а не стали жертвою чийогось тиску. Всі вони від природи є індивідуалістами, бо немає спільноти, в якій вони могли б почувати себе громадою. Вайшьї є намистинами з розірваного родового намиста, ця варна є уламком стародавнього родового устрою, в якому жорсткі рамки звичаєвости були поєднані з самостійністю «людини на своєму місці». Особистістю там керувала не людина, а Звичай – комплекс вірувань, звичок, обрядів. Тому вайшьї недолюблюють, коли їм вказують, що робити.
4. «Шудри», як було сказано вище, у давнину об’єднували досить різноманітну людність: прислугу, ріжного роду челядинців, ремісників, котрі виробляли речі щоденного вжитку, і працювали на господаря (так би мовити працівників на конвеєрі), і, як не дивно для наших сучасників, акторів та танцюристів, можливо за те, що ті озвучували чужі думки і говорили чужими словами, не вміючи створити свого. Спільною рисою для всіх цих ріжних осіб було невміння існувати та працювати самостійно, без господаря, або керівника, та приймати власні рішення.
В наші часи Калі-юги «шудрам», як і було передбачено у Ведах, належить перше місце в суспільстві. Тон у сучасному суспільстві найчастіше задають «шудри», для них існують особливі види мистецтва, їхні смаки та вподобання створюють моду та стиль життя. Від того наш світ є перевернутим з ніг на голову, і інші варни відчувають в ньому певний дискомфорт.
Сучасні «шудри», незалежно від фаху та посади, не мають власної думки з жодного питання. За них думає преса та телебачення. Деякі з них навіть розмовляють готовими блоками з улюблених телепередач. Культурні запити обмежуються тим же телевізором та FM-радіо. З літератури жінки читають т.зв. «любовні романи» та плітки з життя «зірок», чоловіки – газети, часто непристойного змісту. Працювати для «шудри» є правдивою мукою, але на виробництві, або в бюрократичному «апараті» він все ж таки почуває себе більш захищеним, аніж у власному бізнесі, чи у селянській праці, котра залежить від непередбачуваних природніх явищ. На селі затишно почувається лише наймитом (за все відповідає господар) або колгоспником (один працює – семеро лежить). В ролі керівника знічується, і, або підлабузнюється до підлеглих, або намагається влаштувати їм «терор» з остраху, що його не будуть слухати. Не вміє за дрібницями бачити великого. (Нечесний «шудра»-керівник заводу розпродасть рідне підприємство до гвинтика, чесний же «шудра-керівник» каратиме робітників за дрібні крадіжки і не помічатиме, як добро вивозитимуть вагонами). У суперечках, де потрібно відстоювати власну думку, або агресивно відстоює думку з вчорашньої телепередачі, або ж потульно з усім погоджується, аби завтра розпочати з опонентом ту саму суперечку. Часто буває легковірним, його легко обдурити, або втягти в якусь «фінансову піраміду» і потім обскубти до нитки. Гроші більше любить витрачати, аніж заробляти, найкращим дозвіллям вважає пиятику в добрій компанії, «шашлики», та ін. Дуже стежить за модою, намагається бути «як усі». Сучасне міське життя дає «шудрі» багато вільного часу, який він не знає, куди подіти. Тому пияків серед «шудрів» пропорційно більше, ніж в інших варнах – зазвичай вони пиячать з нудьги, аби убити час. Жінкам пияцтво часто замінюють серіяли, від яких вони потрапляють у психологічну залежність.
З сучасних «шудрів» багато хто має вищу освіту. Ця «освіта» дає їм фах – але не більше. Освічений «шудра» за рівнем культури нічим не відріжняється від свого побратима-робітника. Однак, є «шудри-сноби», котрі вважають себе законодавцями мод, в тому числі і культурного рівня. Вони відріжняються неймовірною пихатістю, з літератури, музики, малярства обирають «останні новинки», найчастіше створені такими ж «шудрами-снобами», а свою думку з будь-якого питання вважають істиною в останній інстанції. Втім, цим грішать усі «шудри», адже їх набагато більше, аніж представників інших варн, і правом більшости вони часто зловживають, цькуючи тих, чиї смаки розходяться з їхніми.
Людина, вдача якої повністю б відповідала певній варні є рідкістю. Зазвичай варнові властивості формують характер людини відсотків на вісімдесят, решта – то родові риси та особливості виховання. Так, «кшатрій», вихований в добропорядній родині може стати добрим воїном, або чесним керівником, а особа з подібним же характером за несприятливих обставин може податися в рекет і керувати мафіозним угрупуванням. «Шудра», вихований в родині алкоголіків, звісна річ, відріжняється від «шудри», котрий є сином професора філології. Окрім того, людина може мати одну чи дві риси від сусідньої варни. Визначити їх дуже просто – ці звички зазвичай «заважають жити», бо або штовхають людину на нерозважні вчинки, або змушують вважати себе сильнішим, або слабшим, аніж це є насправді, і домагатись невластивих собі здобутків." (с)

Я оце почитав, і вирішив, що я таки кшатрій smile

Коментарі

Гість: Лагуз

16.04.11, 22:29

Рученьки терпнуть, злипаються віченьки, а ти весь час не вписуєшся у блоговий формат, щей не виділив пункти
Але цікаво. звичайно
Я приблизно 50х50 від першого і третього типів здається не дуже легке поєднання

анонім

26.04.11, 22:37

Я все таки кшатрій. І чомусь саме так сприймають мене побратими, але є і щось від інших. Так, як брахман, не визнаю моду, вдягаюся в класичну джсинсу та мокаси. Маю дві вищі -- гуманітарну та технічну, вчився грати на баяні.

Східняк

36.04.11, 22:52

Мої предки були православні, чому саме я повинен їх зганьбити?

nolofinve

47.04.11, 00:25Відповідь на 1 від Гість: Лагуз

Гарне поєднання - і дуже українське

57.04.11, 00:26Відповідь на 2 від анонім

Отже - брахман-воїн

67.04.11, 00:27Відповідь на 3 від Східняк

Е... щось не втямив. До чого тут православ я?

77.04.11, 08:11Відповідь на 3 від Східняк

Православя -- вкрадена християнською церквою назва Рідної Віри. Буквально -- Славити світ Прави, тобто світ Богів. А християни діляться на ктоликів і хритиян східного, грецького обряду. А взагалі, всі наші предки були спочатку Православними, тобто язичниками. І були за тих часів непереможними. Після приходу християнства перетворилися із воїнів у "рабів божих". В усікому випадку, язичники такої влади точно не терпіли би. Тільки смирені вівці-християни, для яких "усяка влада від бога", можуть терпіти цю погань на нашій землі. Для язичників-правослваних головне правило -- не допуакати зверхності над іншим і не терпіти над собою. Краще вмерти вільним вовком, ніж жити все життя псом. До речі, Кошовий Сірко тому підтвердження -- він був вовкулакою, і цінував свободу вище за життя.

Fred Perry

87.04.11, 08:54

Я схоже кшатрій...

97.04.11, 11:50Відповідь на 7 від анонім

...Тільки смирені вівці-християни, для яких "усяка влада від бога", можуть терпіти цю погань на нашій землі....1) Гарна відповідь

2) Якось мою увагу звернули на те, що у християнстві вчать що ти "раб божий". а в іудаізмі - "Син Божий"

...дрібничка, здавалось би...

Родана

107.04.11, 12:34

статья хорошая! Только вот кто автор ?

Популярні приколи

відео

nolofinve

Народження у варні.

Останні статті

Коментарі