Далеко не завжди найголовніше знаходиться на першому плані. Частіше треба
добре придивитись, аби побачити його.
Іще одне невеличке повернення до одеських фотографій. Тоді я, звісно,
знімав статую-надгробок скорботного ангела. І вже набагато пізніше, неспішно
перебираючи кадри, звернув увагу на напис на задньому плані; і в цьому написі,
мені здалось, зашифрований ключ до значної частини наших проблем.
Пішла людина, можливо, цілком добра й достойна; тим не менш, як і всі інші,
вона грішила, чинила зло і бувала несправедливою. Але для тих, хто її любив, це
вже не має значення. У скорботі погане забувається, залишається лише хороше.
Гострі кути згладжуються в пам’яті. Вони думають, що пам’ятають її до кожної
дрібниці – насправді вони пам’ятають образ,
який з кожним днем усе менше і менше має спільного до людини, якої вже нема. І
ось тут вони підсвідомо, але чесно зізнались, що сумують не за особою, а за
образом у своїй уяві.
Але це все стосується в ще більшій мірі в ставленні до живих, і в цьому і
полягає найжахливіша помилка. Ми подумки, на основі суб’єктивних хибних вражень
і бажань, навішуємо оточуючим купу ярличків, а потім дивуємось, коли вони їм не
відповідають. Ми ставимось до них щиро й по-доброму і ображаємось, коли цього
не цінять, хоча цим людям, якщо розібратись, ніколи й не подобалось конкретно
таке ставлення.
Здавалось би, це частіше може статись між людьми, які знаходяться в
розлуці, але ми примудряємось зробити таку химеру навіть з тих, кого бачимо
щодня. І якщо б зупинитись вчасно, можна було б жахнутись з того, наскільки
реальна особа відрізняється від світлого чистого образу в чиїйсь голові, і що
ще можна все виправити, аби не втратити її назавжди.
В моєму вже далекому, безповоротно колишньому житті, я так і не зрозумів,
що справді втратив – людину реальну чи уявного вигаданого ангела. Напевно,
все-таки друге, судячи з того, як сильно час від часу спливає з минулого і
тримає жаль цієї втрати. Зате я знаю, що те, як усе скінчилось, обернулось
кращим для всіх. І що ти є, нехай в тому минулому житті по інший бік межі, але
живеш та квітнеш. І зрештою перевершиш навіть все найсвітліше, що було тільки в
моїй уяві.