Трішки осінньої хурделиці вам у літню спеку Останнім часом якщо я і потрапляю у столицю, то або у відрядження, або на концерт. Саме другий варіант і змусив мене поїхати туди в середині листопаду минулого року. У моєму розпорядженні було зайвих 3-4 години. Сипав сніжок, що досить нехарактерно для цього місяця (а особливо те, у що він перетворився пізніше). [Приєднана...

Читати далі...

Перша і поки що єдина у моєму житті віза дала змогу трошки привідкрити для себе завісу над Болгарією, а саме над її давньою столицею – Велико-Тирново. [Приєднана картинка] [ Читати і дивитись далі ]

Я лежу на спині на своєму грубому ліжку, витягнувши руки й ноги, непорушно, як небіжчик. Лише очі час від часу відкриваються і дивляться в гулку ніч. Темряву порушує тільки слабе мерехтливе місячне сяйво, що проривається в шибки, відбивається од блискучих поверхонь і розчиняється в чорній порожнечі дверного прорізу, схожого на труну. За стіною синхронно, у три голоси, похропують господарі обійстя. У мене свербить то ніс, то п’ята, а то і все одразу. Підлітає комар, дзижчить нагло...

Читати далі...

Про Сабарівські скелі чули, напевно, усі вінничани, та і гості міста легко можуть дістатись до них улітку на катері. А от скелі Каспича куди менш відомі. Вони теж знаходяться на березі Південного Бугу, але з річки їх не видно. Почувши, уже не пам’ятаю де, про цю точку, я відшукав її на Вікімапії та одного ранку вирушив на розвідку. А потім повторив цю вилазку взимку. [Приєднана...

Читати далі...

Сумбур. Саме це слово найбільш точно описує як враження від молдавської столиці, так і режим, у якому я її оглядав. [Приєднана картинка] [ Читати і дивитись далі ]

Настав час дещо розбавити мої замітки про подорожі Україною кількома іноземними місцями, яких порівняно мало, але трошки вже набереться. І почнемо з фортеці у прикордонному з нами молдавському місті з цілком слов’янською назвою Сороки. [Приєднана...

Читати далі...

Я так досі жодного разу й не вибрався у Тернопіль заради Тернополя. Весь час використовував його тільки як опорну точку для мандрів по області, де ледь не в кожному населеному пункті можна щось знайти. Але за цей час короткими пробіжками по півдня і менше усе ж сформував певне бачення цього міста і зараз спробую його передати. [Приєднана...

Читати далі...

Чимало митців минулого, натхненні відвідинами «волинських Афін», присвячували їм вірші й картини. Уже кілька століть сюди тягнеться творча молодь, паломники і просто туристи. Це все – про маленьке містечко на північному Тернопіллі. [Приєднана...

Читати далі...

Стародавнє волинське містечко Почаїв у всіх асоціюється, у першу чергу, з однойменною лаврою, яку добре видно ще звіддаля, із вікна автобуса. А от друга тутешня цікавинка – Святодухівський скит – куди менш відома, бо знаходиться на околиці міста. Отже, хоч лавра – ось вона, рукою простягнути, для початку прогуляємось до скиту-монастиря. [Приєднана...

Читати далі...

Іще років 5 тому тут усе було абсолютно диким. Це зараз уже з’являються перші ознаки інфраструктури у вигляді обгороджених доріжок та туалетів класу «дірка в землі», приїздять екскурсійні групи. Тоді ж, зовсім недавно, і їздити сюди ніхто не хотів – не вірили чи не знали, що зовсім поруч є така краса. [Приєднана...

Читати далі...