Кишинів

Загалом Кишинів не сподобався, тому що дуже нагадав мені Сімферополь. Архітектурним хаосом, коли сучасні, позбавлені смаку офісні склянки туляться вперемішку з напівзруйнованими халупами, а завернувши з центру на бічну вуличку можна раптом потрапити у бомжацький шанхай.

Ну а режим огляду міста, який складався з безцільного бродіння вечірнім центром, автобусної екскурсії і короткого переходу тим же центром на сувенірний ринок, призвів до того, що дуже важко згадати, де і що було відзнято. От спитайте мене, де і коли я робив ці загальні плани – хоч убийте, не пам’ятаю.

Отже, заселяємось у казково жахливий 1-зірковий готель і рушаємо у центр. Особняк купця Назарова.

Кафедральний собор Різдва Христового 1830-36 років у Соборному парку.

Він же з нічною підсвіткою.

Дзвіниці пощастило менше – її підірвали у 1962 році. В 1997 звели нову, несхожу на історичну попередницю.

У парку є декілька цікавих локацій.

Узагалі близько 70% архітектури міста знищено під час Другої Світової. Збережені історичні будівлі були розбавлені у кращому випадку сталінським ампіром, який сюди дуже добре вписався. У пізніші епохи СРСР породжував тут саме лише убожество.

Перед церквою стоїть Тріумфальна арка, зведена у 1840 році. За нею видніється совковий будинок уряду.

Вуличний музикант.

Перед урядом трошки майданили, уже не згадаю з якої причини.

Але узагалі причин могло бути багато. Молдова – одна з найбідніших країн Європи з дуже похмурими перспективами. При всій тяжкості кризи, що накрила в останні роки Україну, як на мене, до них нам ще падати і падати.

Крім того, маленьку Молдову активно намагається пережувати Румунія (братські народи, молдавська мова – діалект румунської і т.д. – нічого не нагадує?). Більше того, тутешня молодь і не проти цього, отримують собі паспорти західного сусіда і валять на заробітки в ЄС.

Гуляємо бульваром Штефана чел Маре (Великого) – головною вулицею Кишинева.

Мерія – одна з найгарніших будівель міста.

Усі ці ліпнини, еркерчики тут у найкращому виді.

Окрім сільського господарства та коштів від заробітчан намагаються ще розвивати туризм. У центрі є великий сувенірний ринок.

На бульварі чи не найбільше цікавих будинків.

Що ще кидається у вічі в негативному сенсі – маса казино. На тлі України, де вони заборонені і загнані в підпілля, Кишинів виглядає Лас-Вегасом.

Міністерство внутрішніх справ.

Вечоріє…

Головпоштамт.

Він же вдень і з іншого ракурсу. Я ж обіцяв сумбур.

По діагоналі від Соборного парку заслуговує уваги парк Штефана Великого. Тут є гарний фонтан, леви і багато інших скульптур.

З кутка парку на центр поглядає сам володар. За його правління Молдавське князівство сильно укріпилося та зросло.

От чому саме 580, я не розумію.

Парком розгулював дракон. Добре, що не білочка.

Літаюча тарілка біля Тріумфальної арки.

Зараз тут теле- і радіо-, а історично була община Червоного хреста.

Управління залізниці (історично – Окружний суд, 1889 р.)

Пантелеймонівська церква.

Жіноча земська гімназія.

Національний художній музей.

Совкові артефакти на фасаді дитячого лялькового театру.

Національна бібліотека.

Музей історії.

Перед ним – та сама вовчиця, що вигодувала Ромула і Рема. Як символ спадкоємності Молдови від Римської імперії.

Іще пару більш-менш вдалих кадрів мені удалось зробити з вікна автобуса.

Водонапірна вежа 1892 року.

Музей природи і етнографії. Цікаво, що будівлю звели цілеспрямовано для музею, у 1906 році. От тільки чому у мавританському стилі?

Кишинівський стріт-арт.

Звісно, це далеко не все, що можна побачити у молдавській столиці, але загальне враження, сподіваюсь, я вам передав.