початок тутОтже, Вінниця. Обласний центр на Поділлі і найбільше місто цього краю. Трагічні події останніх місяців добре посприяли збільшенню кількості його населення, яке стрімко летить до ювілейної 400-тисячної позначки, хоча не сказав би, що це йде йому на користь. Незважаючи на розташування майже в центрі України, місто не таке вже й відвідуване та відоме, більшість якщо й проїздили через нього, то вночі на поїзді, з 5-хвилинною зупинкою на місцевому вокзалі. Якщо...

Читати далі...

Якщо хтось із місцевих мешканців натикався раніше на мій блог, то нещодавно зустрів там новину, що я, не витримавши радості од приходу Росії у Крим (де я працював останні три роки), зібрав речі і звалив звідтіля. Отже, зайвий раз подякую Криму за все хороше, що там зі мною сталося, і перегорну цю сторінку, зосередившись на новому етапі свого життя. Тим більше, пройшло вже три місяці з копійками, і я хоч трохи роззирнувся навкруги. Тим більше, цього разу я шукав роботу, більш свідомо...

Читати далі...

Максимальний бугурт від вищеназваної події припаде орієнтовно на 6 лютого, але припікати починає вже зараз. По-перше, хотілось би сердечно подякувати особі, або особам, які започаткували традицію проводити цю зустріч в один із найбільш похмурих і мерзенних місяців року в робочий день. Ну і тим, хто свято й мейнстрімно притримується цієї традиції, перетворюючи першу п’ятницю лютого на повсюдну бухалівку. По-друге, якщо я при наявності усіх сучасних засобів комунікації деяк підтримую...

Читати далі...

Колись дуже давно, ще століть за шість до нашої ери, невідомо як і звідки на цій землі сформувався перший народ; нечисленні згадки про нього є у записах грецьких та римських істориків. Невідомо, якою мовою вони говорили, звідки виникли і чим займались. Можливо, тому що цей народ не особливо жалував гостей, то приносячи їх в жертву своїй богині, то нанизуючи їхні голови на шести навколо своїх домівок. Потім вони так само безслідно розчинились в інших етносах, залишивши по собі на згадку...

Читати далі...

За браком часу, ретроспектива по Криму буде трошки пізніше, а поки ось вам тематична картинка[Приєднана картинка]

Дорогою туди-сюди снували люди, було їх тут досить багато, бо йшов він якраз центральною вулицею села, до того ж була неділя. Вони проходили назустріч і зусібіч обганяли його, бо йшов Михайлик неквапно, пильно придивляючись до них. Більшість йшла своєю звичною ходою, але деякі помітно прилипали до землі, із зусиллями одриваючи від неї ноги, наче були ті налиті свинцем. Раніше він не помічав за оточуючими цієї вади, доки його власний дід, старезний вже і сивий, йшов так собі і...

Читати далі...

Трапилась мені на безмежних вконтактівських просторах отака підбірка книжок. [Приєднана картинка] Усі книжки реально існуючі і доступні для скачування. Суть у них приблизно одна й та ж, тому наведу нижче тільки одну з анотацій. Савицкий Георгий Поле боя – Украина. Сломанный трезубец 2010 год. Спровоцировав массовые беспорядки, «оранжевые» нацисты развязывают на Украине гражданскую войну. При помощи «миротворческого контингента» НАТО, под прикрытием американской авиации...

Читати далі...

При складанні намагався знайти як можна більше назв дотепних, незвичних чи з асоціаціями по Фрейду.Ніяких образ, усе виключно для саморозвитку [Приєднана картинка][Приєднана картинка][Приєднана картинка][Приєднана картинка][Приєднана картинка]

Коли довгоочікувані мрії здійснюються, завжди залишається невеличкий гіркий осад. Це як наче у житті стало на один сенс менше. 1216 днів, срана тисяча з лишком днів, які я чекав цих, здається, двох чи трьох хвилин, за якими немає нічого. Все, що потрібно, вмістилося в ці хвилини, після яких не лишилось ні минулого, ні майбутнього. Чим більше й упертіше чекаєш, тим більш гірким залишиться присмак. Звісно, так і не сталось ніяких чудес, яких не існує узагалі, усе треба робити самому...

Читати далі...

Схоже, цього року "народні республіки" подадуть рекордну кількість номінантів на премію Дарвіна.Отак, хотіли створити Новоросію, а вийшла, як завжди, якась Лугандонія.[Приєднана картинка][Приєднана картинка]