В Ісландію я хотів потрапити давно і сильно, і настання безвізу тільки зайвий раз оживило ці мрії. Проте, думалось, все одно не в цьому році, без авто і на самоті робити там нІчого. Але зрештою вийшло набагато швидше. Вийшло, по-перше, завдяки вінницькому тур-клубу «Бідняжка», який упіймав дати з дешевими авіаквитками і організував поїздку на березень цього року. Забігаючи наперед, варто подякувати бідняжкам за продумане абсолютно все, завдяки чому їжа, житло і т. д. обійшлися нам якнайдешевше ...

Читати далі...

Проживши у Кривому Розі перші 24 роки свого життя, я досить часто бував у Дніпрі. В основному це були транспортні пересадки і інші вимушені речі, які тягнуть людей із районного центру в обласний. У якості ж туриста я відвідав це місто лише раз, здається, ще у 2004 році, і тоді воно справило на мене враження абсолютного дніща. Смутно пам’ятаю печальну розбиту набережну, печальний звіринець на Монастирському острові і печальне все інше. З тих пір утекло чимало води, моє життя сильно...

Читати далі...

У столиці Литви я побував завдяки пересадці тут по дорозі між Києвом і Рейк’явіком. У нас було десь півдня подивитись місто та докупити їжі перед дорогущою Ісландією. Звісно, півдня зовсім недостатньо, щоб оглянути це надзвичайно цікаве місто, як не біжи. Хіба побачити усе основне і скласти уявлення на майбутнє – щоб знати, куди йти і що дивитись, якщо доберусь ґрунтовно до самої Литви. І обов’язково в хорошу погоду (того дня вона була мерзенна). А уперше я побачив Вільнюс ось таким ...

Читати далі...

[Початок тут]У сусідньому містечку на той час жив лихвар на ім’я Яків. Люди з усієї околиці дуже не любили його, бо дер з них величезні відсотки за позики, окрім того, пихатим був і грубим. Але життя – річ непередбачувана, і тому багатьом з них, попри неприязнь, доводилось стукати у його дубові двері, принижуватись і просити грошей. У їхньому ж селі тоді ж жила Ганна – дуже бідна жінка, яка до того ж ростила сімох дітей. Колись ця родина була ледь не заможною – Ганна мала чоловіка...

Читати далі...

#багатобукв. Аж надвоє довелось ділитиПісля того, як на землю упав перший сніг, у селі почались крадіжки. Хтось або щось ночами залазило в людські комори та сараї і тягало звідти курей. Дарма, що сараї були закриті на замки, а в дворах жили собаки; це щось умудрялось пролазити у всі щілини і шпарини, не привертаючи увагу чотирилапих охоронців. Залишало по собі лише якісь незрозумілі сліди – не людські і не звірячі, впереміжку з собачими або вовчими. Селяни посилили охорону своїх...

Читати далі...

Наш поїзд робить передостанню на своєму маршруті зупинку перед Дніпром. І хоча ми стаємо у третьому за величиною місті Дніпропетровської області, де мешкає майже 250 тис. чоловік, виходять тут лише кілька людей. А на самому вокзалі я не знаходжу навіть такого простого сервісу, як камера схову. Сьогодні переді мною – місто Кам’янське, яке місцями так і не перестає бути Дніпродзержинськом. Яке взагалі склалось враження від цього міста? Воно неймовірне! Воно може сподобатись і не...

Читати далі...

Давнє княже місто Сянок, яке входило до складу Київської Русі та Галицько-Волинського князівства, волею історії стало частиною Польщі. На сьогодні це невелике містечко за 50 км до кордону з Україною, про славне минуле якого свідчить поважна кількість пам’яток. [Приєднана...

Читати далі...

Покатавшись Словаччиною, вертаємось вивчати прикордонні з Україною райони Польщі. І перше на черзі містечко Дукля, куди ми прибули уже під вечір. [Приєднана картинка] [ Читати і дивитись далі ]

Місто Бардіїв замикало мою першу словацьку поїздку, будучи такою собі вишенькою на торті. Ще б пак, повністю збережений історичний центр, оточений середньовічними мурами і внесений до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Для Словаччини це не одиночний випадок, але з-поміж інших саме Бардіїв сподобався більше всього, залишивши найбільш цілісне і повне враження тотального занурення у сиву давнину. [Приєднана картинка] І взагалі, хіба може не сподобатись місто, яке виглядає ось так...

Читати далі...

Екскурсія-експедиція, у якій я брав участь, не передбачала зупинки у Пряшові, але неочікувано у нас з’явився вільний час із-за того, що замок Списький Град у березні виявився закритим. Пряшів – доволі крупне за словацькими мірками місто (91 тис. чол.), центр одного з восьми країв. Часу у нас було небагато, але все цікаве у місті розташоване компактно в межах історичної частини, у яку можна потрапити через цілком середньовічну браму. [Приєднана...

Читати далі...