Львівська солянка 22-23. Частина 2: поза часом

Якщо покинути гамірні квартали «центрального центру» Львова у будь-якому напрямку, ви досить скоро відчуєте, що потрапили ніби в якийсь інший вимір. Кудись подінуться надокучливі галасливі натовпи, звеселяючі заклади й пов'язаний з цим усім хаос. А краса залишиться. Такі самі аристократичні вулиці, вілли-палаци нічим не гірші, ніж довкола площі Ринок, а часто й гарніші. І це все – тільки ваше.

2. Отож, вириваємось із середмістя в південно-західному напрямку. Різних деталей багато скрізь, не обов'язково старовинних. Це також Львів:

3. Повз парк ім. Франка та палац Потоцьких рухаємось в райони під назвами Новий Світ, Кастелівка. Де їх чіткі межі й чи ходив я суто в них, сказати точно не можу. Але то й не принципово.

4. На рядових з першого погляду вулицях трапляються храми незвичної краси. Моя люба неоготика, хай таких і немало насправді, особливо в сусідній Польщі.

5. Але найбільше вражають тамтешні палаци. Ось цей зветься «вілла гіпсових королів».

6. Інші поіменно не знаю, але вони прекрасні. Як загалом, так і в деталях.

8. З цих тихих вуличок можна зрештою вийти у парк Піскові озера. Не те щоб щось видатне, але у Львові будь-яка відкрита водойма – то рідкість.

9. Або ще трохи далі у більш специфічний парк психіатричної лікарні.

10. Діло було у жовтні, а ще й похмарилось. Така безвихідна осіння атмосфера йому личить.

11. Архітектура достойна також присутня, хоча то все складові тієї ж лікарні.

12.

13. Ну дуже креативне оформлення будки з фастфудом на зупинці неподалік.

14. Осінь так само добре підходить своїм настроєм для відвідування старих кладовищ. У Львові це не тільки Личаків. Відкрив для себе Янівський цвинтар, що на виїзді з міста на північний захід над вулицею Шевченка.

15. Хоча щось невловимо схоже з Личаковом, звісно ж, є. Це і строгі військові поховання.

16. І маса пам'ятників високої художньої цінності.

17.

18.

19. Десь на північнім краї цвинтаря можна неочікувано вийти на дикий оглядовий майданчик та подивитися нетипові міські панорами.

20.

21. На Личакові я знову теж побував, так само у жовтні, лиш на рік пізніше.

22. Хай і обійшов його добряче в позаминулому житті, ще перед ковідом, тут все одно є на що подивитися. Надто багато деталей, які не осягнути ні за раз, ні за два.

23.

24. Я не люблю осінь за похолодання й відмирання всього живого, тому мені не дивно, що її багряні кольори так пасують царству мертвих.

25.

26. Тут так само не обійти увагою військові поховання, наші та польські, тепер рівні між собою в одній простій істині: цих людей не стало набагато раніше, ніж то мало бути. Особливо це болить зважаючи на чимраз більше Марсове поле за парканом.

27. Могили польських орлят. Тут можна було б написати щось банальне, про те що у наступному житті вони стали птахами, і один з них якраз вернувся. Але ніякого наступного життя немає.

28. А це вже Львів весняний.

29. Колись я неодмінно сфотографую улюблений неоготичний костьол св. Ольги і Єлизавети при правильному освітленні, без дротів і маршруток на фоні… а поки тримайте красивий будинок через дорогу.

30. Палац Сєменських-Левицьких. Вулиця Пекарська, майже центр. І тут хмари підісрали з освітленням.

31. Ще одним відомим-невідомим місцем у Львові можна вважати цитадель. Зараз це 5-зірковий готель Citadel Inn. А проте, проходити на територію і робити фото можна було вільно.

32. Також це популярне місце для фотосесій, оті заткані виноградом вікна я бачив в інстаграмах задовго до того, як відвідав це місце наживо.

Взагалі ця пам'ятка 1850-56 років має у своїй історії досить темне клеймо – за нацистської окупації то був концтабір Stalag 328. Готель із бастіону вийшов гарний, але відпочивати, бухати й розслаблятися у місці, де замучили близько 140 тисяч людей – ну не знаю.

33. Замучили, звісно, не в одній лише будівлі на фото вище. Цитадель величезна, там була маса бастіонів та казарм, розкиданих на немалій території. Ось цю споруду я знайшов десь в хащах біля парку ім. Хмельницького.

34. Поранена колись і занедбана зараз.

35. Як і в бородатому 2011 році, коли я вперше побачив Львів, у Стрийському парку досі можна зустріти чорних лебедів.

36. А з 2023 можна зустріти таку пані, яка точно не всім сподобається, але байдужим явно не залишить. Це вам за то, шо не молитесь.

37. При інших обставинах тут би мали бути фотографії стріт-арту з FESTrepublic – сучасного простору, створеного на місці заводу «Галичскло», але я дістався до нього вже затемна. Загалом же ми йшли туди заради концерту «Один в каное». Та і загалом підбирали дати так, щоб опинитися у Львові саме тоді; минулого року Вінницю вони у своєму турі проігнорували.

38. Найкоротша піша дорога до FESTrepublic пролягає через Знесіння – великий ландшафтний парк на схід від центру міста. Знесіння досить рельєфне, у ньому можна видертись на пару горбів (Вовча гора, Змієва гора) з непоганим видом на середмістя.

39. Та контрастні околиці з ближніми селами, які я міг би розпізнати по карті, але лінь.

40.

41. Свого роду то невелика компенсація за неможливість потрапити на Високий Замок. Чомусь мені здається, хтось із його охоронців нам і порадив сюди йти, але з плином часу не можу стверджувати напевно.

42. Церква, яка була однією з причин іти на Знесіння.

43. Львів хаотичний та сучасний.

44.

45. Частину парку займає притулок врятованих тварин.

46.

47. А також таке озерце. Про дефіцит водойм у місті я вже згадував, а ця ще й виглядає зовсім незіпсованою цивілізацією.

48. І її мешканці не потребують порятунку. Аби їм тільки не заважати.

49. Власне, церква Вознесіння Господнього (1901), яку вже показував з висоти, а тепер зблизька. Як на мене, дуже недооцінена порівняно з іншими львівськими храмами.

50. Наостанок покажу пару кадрів зі Штіллерівки, ще однієї історичної місцевості у Личаківському районі. З неї також видно трохи центру.

51.

52. Вулички Штіллерівки своєрідні й затишні, та якось їх майже не фотографував. То був нечастий для мене момент, коли хотілось просто споглядати й запам'ятовувати нетривкий спокій, якого скоро не буде.

53. Львів говорить віршами зі стін, звучними назвами місцевостей та парків, які не злічити. Я все одно пропустив дуже багато і до багато чого банально не дійшов. Чи дійду колись?

Коментарі

Nech sa paci

117.06.24, 18:34

44. Зіпсували слово Інтеграл, курви.

Красиве місто, в якому, можливо, не побуду ніколи.

Узагалі хріновий настрій, хоча — як співає львів'янин паліндром:

https://www.youtube.com/watch?v=KthyvTcA3NY