Яремче та Буковель. Просто картинки

Розібравшись із зимовими фото, можу з чистою совістю повернутися в сонячний вересень 2023, адже зі мною там трапилося таке щастя, як Карпати. Навіть неважливо, що у найбільш попсових своїх місцях.

2. Розказувати чи показувати про таке – справа невдячна, бо всі це знають і бачили, хоча б на картинках в інтернеті, але все ж пам'ятні для себе фото й моменти залишу тут. Навіть над найбільш розкрученими й розбещеними локаціями здіймаються ті самі безсмертні гори, що прекрасні незважаючи ні на що. На кадрі нижче я зміг почистити дроти, але не нав'язливу рекламу, якої тут повно скрізь.

3. Яремче, котре незліченну кількість разів проїжджав без зупинки, почалося для мене зі стежок Довбуша, що на південних околицях міста. Так я узнав, що локацій під назвою «стежки Довбуша» у нас більше ніж одна. Колись я вже відвідував інші, біля села Бубнище.

4. Тутешній маршрут ще простіший за той, давній; суто прогулянка лісовим урочищем, де набір висоти майже не відчувається. Дорогою трапилися скульптури, про які я досі все забув, звісно.

6. Краєвидів за соснами майже не видно, хоча фрагментарно навколишні гори та райони міста проглядаються.

8. Зустріли представників місцевої фауни. Білочка карпатська майже чорна, на відміну від рудих родичок із низин.

9. А це вільшанка:

10. До людей ставиться досить пофігістично, що видно на прикладі відстані до чиєїсь ноги.

11. Найвища точка туристичної стежки – скеля, на яку нескладно залізти, але краєвидів із неї так само не видно. Зате є купа легенд про опришків та заховані ними скарби, без цього ніяк.

12.

13. Привіт від місцевого кота, що тусить біля продавців сувенірів на виході з урочища.

14. Сувеніри, місцеві вироби та смаколики є помітною складовою яремчанської економіки, під це діло створено навіть окремий великий ринок. Серед його хаотичних будівель виділяється ресторан «Гуцульщина» 1950-х років.

15. А одразу за базарним безладом можна побачити водоспад Пробій на річці Прут.

16. Завдяки тому, що до нього реально підійти рівною дорогою з твердим покриттям, він доступний для огляду людям у практично будь-якій фізичній формі. Але давайте будемо відвертими, це швидше не водоспад, а пороги.

17. Хай і надзвичайно мальовничі.

18.

19. Ну і з ракурсами треба постаратись. Через популярність виглядає він загалом якось так:

Серед пам'яток Яремче варто відзначити дві старі дерев'яні церкви. Розкидані по присілках на пристойній відстані одна від одної та від центру, тому в складі групової поїздки побачити їх я ніяк не встигав.

20. Далі перемістимось у ще більш суперечливе місце – Буковель. Завдяки широкому вибору житла тут ми ночували, ну і час прогулятися був. Показувати про нього ніби й нема чого (тим більше колись уже робив фотозвіт), але якось щось знаходиться. Гори, що здіймаються над тутешнім безладом, так само прекрасні. Навіть із залисинами під лижні траси.

21. А серед готельної архітектури трапляються досить привабливі в естетичному плані зразки (принаймні як на мій аматорський суб'єктивний погляд).

22.

23. Так само багато усякої розважальної фігні.

24.

25. Як же без котика?

26. Гриб хтось загубив чи викинув, хоча з виду він ніби їстівний.

27. Чи не найбільш пам'ятним для мене моментом тієї поїздки залишиться світанок, випадково спійманий просто зі сходової клітини готелю.

28.

29. Серед довколишніх вершин виділяється Хом'як (1542 м).

30. У вранішньому осінньому тумані навіть сучасні будівлі виглядали містично й загадково. Не скажу, що то найгарніший світанок у моєму житті, але в такий час – точно особливий. Бо тепер ніколи не знаєш, яка із зустрічей нового дня у горах може виявитися останньою.

31.

32.

33. Мені важко уявити, що тут робиться в сезон, бо навіть у млявому для цього місця вересні було досить людно і жваво, але попри це – спокійно та комфортно. Тут майже ніщо не нагадує про війну, тому, як би це не було негарно й соромно, це непогане місце, щоб про неї забути хоча б на два дні. Правда, я так і не зміг.

34. Увечері все починало світитися яскравими вогниками, так що в прохолодному гірському повітрі можна було вловити дух близьких свят, дитинства та зовсім іншого життя, з якого так не хотілося повертатися назад. Але довелося.