Фуншал, частина 2. Старе місто

2. Логічно, що тут же розташовані порт і марина.

3. Над якими ледь не вертикально деруться на схил найближчої гори листівочні будинки під червоною черепицею.

4.

5. На набережній ведеться ненав’язлива торгівля сувенірами та інколи проходять виступи вуличних музикантів. Торговці переважно темношкірі, а от на решті Мадейри навіть не пригадаю, щоб десь їх бачив.

6. Яхти в марині чомусь не надто фотогенічні (але підозрюю, все одно до біса дорогі), а от у якийсь із візитів застав класного кораблика:

7. Ну і сам по собі океан прекрасний завжди:

8. На набережній знаходиться комплекс CR7, що включає в себе готель + ресторан + музей. Навіть дуже далеким від футболу людям ця абревіатура має бути зрозумілою. Найвідоміший уродженець Мадейри, про якого якось нам сказали, що та ні, ніякого особливого культу його персони тут немає, хоча як на мене там не те що б культ, а культіще, таке що навіть Гурбангурли Бердимухаммедову не снилося. Хоча воно тут принаймні заслужене, бо, на відміну від президента Туркменістану, Роналду не мудак, а досить-таки непоганий хлопець. Котрий свою малу батьківщину не забуває і всяко допомагає їй, здається, навіть не стільки матеріально, як однією лиш своєю присутністю.

9. Чудна інсталяція на площі.

10. Цілком очікуваний тут і пам’ятник, якому вдячні фанати до блиску натерли яйка. Навіть єдиний аеропорт острова теж імені Кріштіану Роналду, а як задуматись, не так і багато в світі футболістів, на честь яких назвали аеропорт ще за життя і на піку кар’єри.

11. Хоч у головному футбольному протистоянні останніх років я глорю за Мессі, але в музей все ж сходив.

12. Крім невеликої кількості речей на кшталт підписаних футболок і фан-арту, основу експозиції складають особисті нагороди футболіста, яких виявилось немало. Від символічних відзнак типу «найкращий гравець такого-то матчу» до оригінальних Золотих м’ячів і Золотих бутс.

13.

14. Та повернемось назад у центр, що здіймається над мариною. Всю Мадейру на той момент заполонили біг-морди політиків, бо ось-ось мали пройти місцеві вибори. І тут в кадр влізли, хоча знімав-то я дзвіницю кафедрального собору.

15. Зараз було би доречно розказати хоч коротко історію Фуншалу, але розказувати толком нічого. Заснований у 1451, вже через рік отримав статус міста. А далі – віки тихого провінційного забуття за бортом значних історичних подій. Найбільшими потрясіннями для міста стали піратські набіги, для захисту від яких португальці набудували фортець, із них збереглися мінімум чотири. Перша, яку побачив – палац Сау Лоренсо. Палацом вона стала на кілька століть пізніше, звісно.

16. Всередині якийсь музей, що працює не щодня, та і в робочі дні я до нього доходив зазвичай запізно. У знак помсти сфоткав гвардійця, що не впустив мене у двір.

17. Скверик із протилежного боку:

18. Повз фортецю нагору йде проспект Жуана Гонсалвеша Зарку, першовідкривача Мадейри, ну і пам’ятник теж йому. Зліва знаходиться будівля банку з дуже цікавим шпилем:

19.

20. За першими враженнями Фуншал – такий собі Рейк’явік із пальмами. Без особливих архітектурних надбань, але вцілому дуже милий та симпатичний. Далі враження тільки посилювалось, не в останню чергу завдяки дивним скульптурам, яких і в ісландській столиці достатньо.

21.

22. Попри знаходження на березі океану, доступ до води є далеко не скрізь, а ще менше місць для купання. Океанічні хвилі завжди люті, і щоб хоч десь поплавати без ризику бути ними вкраденим, найближчий до центру пляж Алміранте Рейш огородили хвилерізами з маячками на кінцях:

23.

24.

25. Із пляжу видно жовтий форт Сау Тіагу, який при наближенні виявився переробленим на пафосний ресторан, де готувалося весілля.

26. Клацнув дуже крутого мена, шкода, що у намаганні не упустити момент обрізав йому ноги.

27. Ще один крутий дядько з крутою тачкою, з попереднім ніяк не пов’язаний (але це не точно).

28. Кафедральний собор (1514). Храми на Мадейрі відрізняються дуже аскетичним видом ззовні і пишним убранством інтер’єру, і цей не є винятком. Тільки всередині все було у риштуванні якраз.

29. Від нього варто піднятися на два квартали вище до іншої церкви на Міській площі. Це не вона, а мерія (1758):

30. Власне, церква, початку 17 століття:

31. Тут уже можна було всередині дивитися стільки влізе, хоча у напівтемряві без спалаху дуже не розгуляєшся.

32.

33. За 1 євро пускають на дах.

34. Хоча з площі здається, що церква низенька, але за рахунок вдалого розміщення із неї видно левову частку Фуншалу.

35.

36.

37. Жовто-червона будівля – інститут вина Мадейри:

38. Фортеця Sao Joao Baptista знаходиться найдалі від центру, і по відгукам мені здалося, що йти до неї немає сенсу.

39. Ще разок мерія та банк, але вже з висоти:

40.

41. Чергова церква, а заодно тут видно, що й на Мадейрі є покинуті будинки.

42. Окремо варто виділити парки. Хоча в Фуншалі з його буйною рослинністю кожен клаптик зелені виглядає як маленький ботанічний сад, та все ж. Парк Санта-Катаріна:

43.

44. Також не все ідеально, та думається, це тимчасово (це вже інший парк, Муніципальний сад). Але з хлопцями, які бояться упасти в багно, вийшло навіть вдало.

45. Наостанок кілька випадкових фото з різних кварталів старого міста.

46. Фонтан Rotunda do Infante.

47. Монумент австрійській імператриці Сіссі, яка в своєму насиченому подорожами житті встигла побувати і на Мадейрі.

48. Цікава будівля казино, яке чомусь попалося мені в кадр лише у нічному варіанті.