Сліма як віддзеркалення мальтійської сучасності

2. Але все ж варто визнати, найкраще, що є у Слімі, – це якраз види на столицю.

3. За ними спершу і відправимось, на мис Тіньє – крайню східну точку міста. Заодно звідси можна половити світанки над Середземним морем.

4. На довгій витримці на тлі Валлетти вийшов корабель-привид.

5. Народження нового дня:

6. Хвилеріз на фото починається з крайньої північно-східної точки Валлетти і захищає Велику гавань од відкритого моря. Маячок на його кінці має свою назву, Святого Ельма.

7. Ну а круїзний лайнер, котрий саме заходив у гавань, така громадина, що на якийсь момент затулив собою сонце.

8. Та звісно ж, ніщо не могло зупинити його сходження.

9.

10. Поки сонце ще над морем, якраз час знімати Валлетту.

11. Зі сторони краще видно, що це саме місто-фортеця, захищене з берегів потужними стінами та бастіонами. У малоповерховій мальтійській столиці найвищими будівлями є її віковічні храми.

У самій Слімі також присутні залишки фортифікації, у тому числі за моєю спиною в той момент. Однойменний до мису форт Тіньє зведений лицарський орденом св. Іоанна в кінці 18 ст. для захисту входу у гавань Марсашметт. Усього кілька років назад відреставрований до зразково-показового стану і входить до попереднього списку на включення в число пам’яток світової спадщини ЮНЕСКО.

12. Що цілком звично для Мальти, для відвідувачів зачинений.

13. Раніше по мису тягнулися закинуті й не особо привабливі британські казарми, але зараз на їх місці вже виросли нічогенькі будинки. Я б там пожив.

14. Від форту побрів углиб міста, попутно знімаючи види гавані. Далі стіни Валлетти особливо вражаючі:

15. Погляд на південь, ну а такий берег на самому мисі:

16. На тій стороні найперше виділяється форт Маноель (1723-33), що займає однойменний острів посеред гавані.

17. Він перебуває у стані затяжної реставрації і чи то взагалі зачинений, чи відкривається для туристів лише по неділям. Мені було лінь перевіряти, та й мальтійські форти зсередини якось не чіпляють, а от здалеку…

18. Лівіше Маноеля видно, як я розумію, комплекс госпіталю ім. святого Луки.

19. А ще лівіше – місто Хамрун, пізнаване завдяки собору св. Каетана та статуї св. Франциска.

20. Тіньє сподобався, мабуть, найбільше з усієї Сліми, особливо вранці. Тихо там і світло, не чути звичного для цього міста автомобільного шуму. Та треба йти далі.

21. І скоро на перший план вийдуть цілком сучасні види.

22. Далі Слімою пересуватимемось у західному напрямку, але з мішаниною хронології та частин доби (так-то я нею здебільшого вночі гуляв). Ось такі в місті симпатичні новітні квартали і рай для шопоголіків заодно (хоча, можливо, якраз пекло – усі гроші просадять).

23. Неодмінно храми, фасадами повернуті переважно до моря. Церква Ісуса з Назарету (1895):

24. Нічна Валлетта:

25.

26. Уздовж майже всієї берегової лінії понад морем проходить променад:

27. До середини 19 ст. Сліма була рибацьким сільцем, але трохи залишків фортифікації тут теж зберіглося, окрім вище згаданого форту Тіньє. Колишня берегова батарея використовується як ресторан:

28. Дозорна вежа Сан-Джиліан, тепер також кафе.

29. Від неї понад однойменною затокою починається величенький (за місцевими мірками) парк – сад Незалежності. Фонтани, альтанки, шум моря та екзотичні рослини. І само собою, котики.

30. Я б сказав навіть, КОТИКИ.

31. На протилежній стороні затоки лежить уже інше місто, Сент-Джуліанс. Зокрема узбережжя займає відносно відомий район Пачевіль, така собі міні-Ібіца із зосередженням нічного життя. Серед будинків Пачевілю виділяється 98-метровий хмарочос Портомазо, найвищий на Мальті.

32. У моєму готелі на даху функціонує бар, тому була можливість піднятись нагору і зробити кілька кадрів з висоти. Вночі Сліма та Пачевіль світяться й переливаються теплим штучним сяйвом.

33.

34. А такі у місті пляжі. Кам’янисті й маленькі, проте цілком чисті, та й температура води радувала.

35. Церква Богоматері з гори Кармель трохи не вписується у традиційне для країни бароко. Можливо, тому що це вже післявоєнна репліка на місці зруйнованого в Другу Світову храму.

36. Є в глибині Сліми і трохи типових історичних вуличок, але на тлі решти Мальти вони якось не зачепили.

Окрім автобусного сполучення, до Валлетти звідси можна дістатись і поромом. Коштує це 1.5 євро в одну сторону або 2.5 в обидві, плисти близько 10 хвилин. Особливого виграшу по часу це не дає (довше можна в черзі за квитками простояти), але то зайва можливість подивитись ще раз на все навкруги із води.

37. Форт Маноель:

38.

39. Попереду на мене чекає історично-музейна столиця, а сучасні хмарочоси залишаються позаду:

40.

41. На тлі новітніх багатоповерхівок контрастно виглядає форт Тіньє. Хоча він уже давно втратив своє первісне значення, перетворившись в улюблене місце пляжників, фотографів і спортсменів, та все одно залишається невід’ємною частиною скайлайну Сліми.

42.