Вінницьке калейдоскопічне. Терикон та білки

2. Почну із тих, хто боїться глобального потепління, ця фотка якраз для вас Тільки зима минулорічна, а саме Хрещення, і товщина льоду на озері така, що легко утримує весь той натовп. Так було, і буде надалі, нікуди воно не подінеться.

3. А цей снігопад уже з середини березня. Хто скучив за снігом – йому ще просто рано випадати…

4.

5. Затим прийшла весна, розцвіли сакури, і я вкотре провтикав їх нормально пофоткати. Ніколи такого не було, і от знову. Так що є тільки поганенький знімок на телефон, а от цього року точно-точно до них доберусь. Напевно.

6. Влітку відкрив для себе одну з неформальних місцевих цікавинок – терикон «Хімпрому». Тим більше, він поступово зникає. Від мене це фактично в іншому кінці міста, тому поїхав велосипедом із розрахунком зустріти світанок. Затемна довго й тяжко штурмував неприступну гору, поки не роздивився, що на неї веде полога спіральна доріжка.

7. Якщо терикони Донбасу темно-бурі, цей білосніжний. Складається він із фосфогіпсу, що його постійно накладали майже сто років, протягом усього часу існування суперфосфатного заводу. У 90-ті завод розвалився і збанкрутував. Зараз на його території діє кілька дрібних підприємств, не тільки хімічного напрямку. Ну й купа заброшок як бонус.

Штучна фосфорна гора мала висоту 5-поверхового будинку, але зараз її потроху зривають і вивозять вантажівками, чи то на будматеріали, чи на мінеральні добрива. (Так як фосфати для людини не особо корисні, то трохи дивно). Була там внизу і будка охоронця, яку я по темряві так само навмання проскочив, і вже потім згори роздивився, що він все ж є.

8. А зранку там таки гарно.

9.

10. Поки терикон все ще високий, з нього видно навіть пару міських домінант. Адмінбудівля, відома в народі як «Книжка», до неї 5 кілометрів:

11. 354-метрова вінницька телевежа, одна з найвищих у екс-СРСР та найвища у світі серед виготовлених із трубчастої сталі. Ну, її майже з усього міста видно, це просто при нагоді хвалюсь.

12. Ще один кадр з вежею, а купол зліва належить церкві, яка теж далеченько, на Хмельницькому шосе.

13. Тим часом зійшло сонце і освітило залишки колишньої промислової величі.

14. Ні, я не буду плакатись за профуканим радянським спадком. Для мене «Хімпром» – одна з найбільших екологічних проблем регіону, тому без нього буде краще.

15. Долинами навкруги бродив туман.

16.

17. А зі сходу небо набуло такого особливого персикового кольору, яким буває усього кілька хвилин на добу.

18.

19. Ще раз клацнув зникаючий терикон по дорозі назад. Можливо, уже його й не побачу, все-таки у подібні місця нечасто забираєшся.

20.

21. Літній захід сонця теж упіймав, але вже не так далеко, а на звичному Вишенському озері.

22.

23.

24. Із молодим місяцем докупи.

25. А там непомітно прийшла осінь зі своїми туманами.

26. Погожого вихідного дня відправився на фотополювання за білками. Ну, не тільки за ними. Вселенське зло уважно спостерігає

27. Сойки теж симпатичні, але позують неохоче.

28.

29. Та ледь не забув, за чим прийшов.

30.

31. Найпевніше білок можна зустріти у парку при лікарні ім. Ющенка (у Центральному і парку Дружби Народів також якось бачив, та вкрай рідко).

32. А тут ціле стадо, до того ж багато людей гуляють з дітьми і підкормлюють горіхами.

33.

34. Суцільна грація та милота, от тільки зловити їх важко. Із відзнятих кадрів більше половини одразу пішли в смітник, але й показати є що.

35.

36.

37. Білками сьогодні і закінчу, далі буде.