Місто, де закінчується Інтерсіті. ч. 1

Цікаві речі починаються ще на підході до середмістя. Костьол Антонія Падуанського:

Вулички історичного центру – неперевершені:

На площі Незалежності – 34-метрова годинникова вежа 18 ст.

Особливо багато у центрі найрізноманітніших храмів. Костьол францисканців:

Костьол та келії монастиря кармелітів:

Трохи вище по вул. Татарській є і монастир кармеліток, але він зазвичай зачинений.

Із багатьох точок видно замок, ідемо до нього.

Шматочок духовної семінарії:

Замок короля Казимира веде свою історію з 11 ст. Традиційно спочатку він був дерев’яним, неодноразово руйнувався та перебудовувався.

Поки двір ще зачинений, можна оглянути північну частину та околиці міста, вид на які відкривається із замчища.

Спальні райони:

Якийсь аж надто авангардний костьол:

Нарешті о десятій замок відчиняється.

Уквітчаний дворик, у якому давно не відчувається духу оборонної твердині.

У більшість веж можна зайти, там якісь тематичні кімнати чи міні-музеї.

Колись фортеця була відчутно більшою. Зараз вціліла тільки квадратна частина (згори кадру).

Брама зсередини:

Відвідини Перемишля були б неповноцінними, якби не вдалось залізти хоч на яку високу точку. У замку облаштували оглядовий майданчик на одній із веж. Звідси і двір, і сусідні башти цікавіше виглядають.

Панорама міста:

Звідси видно і костьол кармеліток, до якого не вдалось підібратися з землі (у правому кутку).

Катедральна вежа – міська домінанта та іще один оглядовий майданчик. Але в неділю і понеділок вона зачинена, а була якраз неділя.

Мости над Сяном:

Костьол на вул. Львівській за два з чимось кілометри від замку. Про нього і не тільки буде у другій частині.

Також можна спуститись у підземелля.

Усяке там є, навіть такі специфічні картинки:

Ну а поки вертаємось у центр. Уже згадана вище вежа-дзвіниця та Архікатедральна базиліка, головна римо-католицька святиня Перемишля.

Собор Івана Хрестителя (1632-36), зараз греко-католицький:

Площа Ринок:

Її забудова просто чудесна:

На тлі інших будинків, ратуша відносно скромна.

Ведмедик у фонтані не випадково, він же присутній на прапорі та гербі міста.

Швейк дивиться на мене з докором, що я досі його не прочитав.

А його пес явно не в захваті від запропонованої їжі.

Ходили Ринком і польські вояки, а парочка, яка потрапила з ними в кадр, умудрялась всунутись взагалі де тільки можна перед носом, що доводилось тупо чекати, поки вони зникнуть з горизонту.

Під площею також можна зайти в підземелля, хоча чогось надзвичайно цікавого, як на мене, там немає.

Лицарська брама 1901 року знаменувала собою прохід у будинок офіцерів.

Вулиця Костюшко. Будинок на передньому плані із уквітчаними балконами – Український народний дім.

Цією вулицею можна вийти із центру до Сяну і пройти в історичний район Засяння на тому березі річки. Але про це вже у наступній частині.